Рейтингове відродження Юлії Тимошенко говорить про багато що. Як мінімум про те, що вона ВЖЕ ЗАРАЗ готова замінити Петра Порошенка. ПОП, природно, цього не бажає, а тому українці стають свідками наростаючого внутрішньополітичного протистояння.
Юлія Тимошенко — політик "тертий", древній і побачивший усяке. Арешт за Кучми, кримінальні справи за Ющенка, відсидка при Януковичі. При Порошенку доки ще фатальних інцидентів з Юлією Володимирівною не траплялося, але вже зараз очевидно, що вся інформаційна структура АП працює в першу чергу проти лідера "Батьківщини". Останні соціологічні опитування, проведені групою "Рейтинг" та КМІС, зафіксували неприємні для Петра Олексійовича цифри, — Юлія Володимирівна найпопулярніший у країні політик (17% респондентів готові віддати голоси, що на 2% випережає рейтинг Порошенка), а також партія "Батьківщина" на даний момент набирає найбільше симпатиків (15,6% проти 14,5% у БПП, що йдуть відразу ж слідом).
Формально відриви незначні, що потрапляють до горезвісної соціологічної погрішності. Але Порошенку самозаспокоюватися точно не варто. По-перше, динаміка йде на зростання популярності Тимошенко, і, відповідно, рейтинги Порошенка та його політсили стабільно падають. А по-друге, персональні рейтинги інших політиків — Юрія Бойка (11%), Олега Ляшка (10%), Вадима Рабиновича (8%) — не занадто далекі від позицій Петра Порошенка. Тільки всі вони позиціонують себе в якості опозиції до діючої влади, а це означає, що в умовному другому турі "Тимошенко проти Порошенка" голоси вибулих претендентів акумулюватимуться в переважній більшості навкруги ЮВТ.
Усе це звужує тактику превентивних дій команди Порошенка. Щоразу, коли "мочиться" один конкурент, наприклад, Андрій Садовий, який вже замазав усю Україну своїм сміттям, отут на підхопленні вискакує інший претендент на президентське крісло. Це призводить тільки до того, що порошенківські рефлектують на чергові виклики, не розуміючи, як купірувати проблему на первинному етапі її появи.
Поки що в АП обрана тактика — "ніяких дострокових виборів". Юридично до неї не чіплятимуться, тому що будь-яких законних підстав для дострокових виборів — парламентських і, тим більше, президентських — опозиція вигадати не може. У парламенті діє дуже нестійка, але все-таки деяка більшість, що складається з фракції президента і рейтингових "смертників" із "Народного фронту". Інші депутатські групи, на зразок "Відродження" і "Волі народу", мають особисті договірні відношення з АП, а тому не ризикують проявляти особливу політичну принциповість. Та і в цілому парламент складається наполовину з людей, які вдруге туди точно вже ніколи не потраплять. А це один із кращих скріплюючих чинників, щоб не допустити ніяких дострокових виборів.
Стосовно самого Петра Олексійовича, то його внутрішні позиції в Україні спираються на зовнішню легітимність, витікаючу від колективного Заходу, і в першу чергу, із США. У Вашингтоні найближчим часом станеться переформатування еліт, але, на щастя для Порошенка, найближчої чотирилітки в Білий дім, швидше за все, увійде Хіларі Клінтон, що всю свою зовнішню виборчу кампанію побудувала на антиросійських тезах. При реалізації жорсткого тиску на Росію Вашингтону буде набагато зручніше працювати із вже передбачуваним Порошенком, ніж із тією ж Тимошенко. Взагалі, в обставинах, що склалися, зовнішня ініціація дострокового зняття ПОП можлива тільки в одному випадку — якщо той стане не занадто антиросійським. В усіх інших випадках Порошенку гарантована всебічна підтримка, принаймні, на два з половиною роки його каденції, що залишилися.
Інша справа, що спиратися виключно на зовнішню підтримку, ігноруючи внутрішньополітичні чинники, Петру Порошенку було б украй недоцільно. У Порошенка є ряд уражених позицій, які в першу чергу використовує Юлія Володимирівна, а саме:
- тарифна політика у сфері ЖКГ;
- сумнівна підготовка до опалювального сезону;
- чітка позиція за Мінськими угодами.
Коли б не надмірне бажання Петра Порошенка позбавитися в уряді від Арсенія Яценюка, перші два пункти були б точно не рейтинговою проблемою ПОП, хоч би тому, що це питання виключно уряду. Але в даному випадку для масового обивателя — Гройсман наразі "дорівнює" Порошенку. А Тимошенко, яка жорстко критикує тарифну політику уряду, в цей же самий час зі своєю фракцією в пропрезидентській коаліції. Але для рядового виборця ці тонкощі нецікаві. Він дивиться на етикетку, а вона — етикетка — точно не така приваблива, як у цукерок фірми "Рошен".
Стосовно Мінських угод, то і тут м'яч знаходиться, м'яко кажучи, не біля ніг Порошенка. Вирішити питання війни на сході так, щоб "нікому не було образливо", в принципі неможливо. Порошенко ж і взагалі є заручником потужного зовнішнього і внутрішнього тиску, балансуючи на межі фолу з масою агресивних зацікавлених. Почати поетапну реалізацію Мінська — це означає, почати поетапний демонтаж існуючої форми державності разом із діючою політичною елітою, включно із самим Порошенком. Вийти відкрито з переговорного процесу по Мінську — означає увійти до жорсткої конфронтації із зовнішніми західними фігурантами, які багато в чому і забезпечують персональну легітимність Порошенка. Ні того, ні іншого ПОП робити не може. Але що характерно, в цій конфігурації нічого не змогла б зробити і Юлія Тимошенко. Інша справа, що однакових "даних конфігурацій" ніколи не буває, і якщо ЮВТ таки дістанеться президентського крісла, у неї все буде інакше.
Втім, будь-які рейтинги — це продукт грамотної маніпуляції та уміння продати політичний товар споживачам. У деяких випадках можна успішно продавати навіть залежалий і багаторазово бракований товар. Борис Єльцин за півроку до президентських виборів зразка 1996-го мав електоральну підтримку в нікчемні 6%, а західні парламентери вже потоком їздили до центрального офісу КПРФ, промацуючи адекватність вірогідного переможця-комуніста Геннадія Зюганова. Але у результаті, вже влітку Єльцин при грамотному позиціонуванні, важко, але був переобраний на другий термін.
Хоча у нас є й свої яскраві приклади. Ось як повторне висунення Віктора Ющенка на президентське крісло, і подальша його ганьба з паралельним тріумфом іншого Віктора — Януковича. Єдине, що Петра Олексійовича на цьому етапі має заспокоювати — це систематичні підсумкові провали Юлії Володимирівни на усіх виборчих забігах, де вона брала участь. Але іноді й кульгавий кінь може прийти першим.
Джерело: | Теги: Тимошенко
