Сьогодні близько 20 тис. людей пройшлися вулицями Києва з нагоди 76-ї річниці з дня заснування Української повстанської армії.
О 15:30 від пам'ятника Тарасові Шевченку на вул. Володимирській у Києві збирається декілька тисяч людей із Всеукраїнського об'єднання "Свобода", "Національного корпусу", "Правого сектору", Конгресу українських націоналістів, ОУН, С14, ВО "Тризуб" імені Степана Бандери. У руках тримають українські прапори, червоно-чорні стяги. Розгортають плакати з гаслами "Повернемо Україну українцям", "Волю полоненим". До монумента виходить лідер партії "Свобода" Олег Тягнибок. Люди вітають його, просять сфотографуватись.
"Націоналісти мають стати єдиними і побудувати державу без холопа і пана. Наша мета – бути останнім поколонням, яке боролись за незалежність, - говорить Олег Тягнибок. - Наші діти і внуки мають жити в Україні, а не боротись за неї. Заради цього націоналісти мають об'єднатись і боротись разом. Щоб прискорити цей процес і досягнути розуміння єдності, я не буду висовувати свою кандидатуру на посаду президента.
Пропоную розглянути можливість висування єдиним кандидатом у президенти від усіх націоналістів Руслана Кошулинського – людину з досвідом, колишнього нардепа, який воював на Донбасі".
Люди аплодують.
О 16:00 учасники маршу рушають до Європейської площі. Поруч із Тягнибоком йдуть народні депутати Михайло Головко, Олег Осуховський. У руках тримають хризантеми. З ними лідер Правого сектору Андрій Тарасенко і командир Добровольчого українського корпусу Андрій Стемпіцький. Дорогою до колони приєднуються й перехожі. У марші бере участь близько 20 тис. людей.
Українці вже не віддадуть свого
"Українці повинні вшановувати свої свята та прогнати московську потвору із своєї землі. Маємо стати господарями на нашій Батьківщині, – каже 47-річний Станіслав Журавель, член обласної ради товариства "Просвіта" з Чернігова. В руках тримає прапор червоно-чорний прапор.
- Приїжджаю в цей день в Київ з 90-х років. Дехто боявся тоді, що можемо повернутись до Союзу. А ми казали – не повернемось, Україна була і буде вільною. З того часу зросла наша національна свідомість. Українці вже не віддадуть свого. Ми обов'язково переможемо, бо Богородиця і Бог не працюють на агресора".
Попереду колони йдуть військові. багато людей зі своїми родинами. Менших дітей несуть на руках. Одягнені у вишиванки. Всі разом вигукують "Слава Україні!" та "Україна понад усе".
"Вчити дітей любити Батьківщину так само важливо, як навчати читати книжки. Потрібно робити це з дитинства. Марш УПА не може лишити байдужим людину, яка вважає себе громадянином", - говорить 44-річний Віталій Брик з Черкас. На марш приїхав із дочкою 8-річною Поліною.
Немає універсальної кнопки, щоб перемогти. Маємо боротись за кожну дрібницю
"Приїхав на марш набратись духу та вшанувати героїв, які не повернулись з війни та тих, хто боровся за українську незалежність 200 чи 300 років тому, - розповідає 40-річний Тарас Синяговський з Полтави. Він депутат міської ради, був кулеметником батальйону "Айдар". Ледь помітно кульгає на праву ногу.
- Люди прагнуть комфорту і безтурботності. Але коли продаються за гречку не розуміють, що за цей "комфорт" віддають життя свої дітей. Іноді треба сьогодні пожертвувати, щоб завтра мати майбутнє.
Цей марш – цвях в труну Російської Федерації. Вони бояться націоналістів. Українці повинні об'єднатись заради перемоги, йти разом. Працювати на перемогу у своїх районних та міських рада, виховувати дітей. Виграємо кожного разу, коли пенсіонер не продається за кілограм гречки. Коли бабусі під під'їздом радіють українській незалежній церкві.
Немає універсальної кнопки, щоб перемогти. Маємо боротись за кожну дрібницю".
Учасники маршу несуть таблички з назвами своїх міст. З-поміж інших виділяється табличка з написом "Кропивницький". Її несе жінка років 60-ти. Працює вихователькою в одному з дитячих садочків. Імені не називає.
"Цю табличку зробили одразу після перейменування міста. Найбільше нову назву люблять діти. Замість "Кіровоград" спеціально читають "Кропивницький". Стару вживають тільки проросійсько налаштовані люди. Деякі навіть називають місто як в Російській імперії - Єлизаветградом".
Несе маленький букет колосків. Освятила його у Володимирському соборі
Посеред колони 10 людей несуть триметровий червоно-чорний стяг.
"Відчуваю гордість, що сьогодні Степан Бандера може бути героєм. Що можу підіймати українські прапори – синьо-жовтий та червоно-чорний, - розповідає киянка 35-річна Катерина. У руці несе маленький букет колосків, який посвятила у Володимирському соборі - щоб у родині був добробут і щастя.
- Ми повинні показати, що ніхто не чекає загарбників і кланятись їм не буде. Сподіваюсь, кожного року людей виходитиме все більше і більше. Так покажуть, що вони не малороси і гідні українці".
39-річний Владислав Дроздов приїхав із Бердянська Запорізької області. На лівому плечі має шеврон Новоспасівського козацького куреня імені Махна, на правому - "Правого сектора".
"Кожна невелика перемога у війні з Росією веде до загальної перемоги. 300 років гноблення українців вилилось в те, що і наша церква також була пригнічена. Зараз вона почала звільнятись від цього. Значить і Україна також вийде і з-під гніту Москви. Чим більше битв ми виграємо, тим швидше закінчиться війна".
За 2 години марш завершується на Європейські площі. На сцені виступає лідер "Національного корпусу" Андрій Білецький. Він оголошує хвилину мовчання для вшанування Небесної сотні та загиблих воїнів.
Захід закінчується рекордним виконанням гімну ОУН "Зродились ми великої години" та концертом гурту "Кому вниз".
Джерело: | Теги: політика
