2025 рік добігає кінця. У грудні 2024-го “Політарена” разом з експертами спрогнозувала, що чекає на Україну у 2025 році, і в багато чому не помилилася.
Протягом року все так чи інакше оберталося навколо “мирних перемовин”, змінилася зовнішня політика США і влада деяких країнах ЄС, що вплинуло на хід війни в Україні проти російських загарбників. Але справедливий мир, на який сподівалися українці, так і не настав ані за 24 години, ані за місяць, ані у результаті перемовин.
“Політарена” згадує 12 головних для України політичних подій у світі і всередині країни, які відбулися протягом цього року.
Зміна влади у США – новий президент Дональд Трамп
Головною світовою політичною подією 2025 року є повернення у Білий дім Дональда Трампа. Інавгурація 47-го президента США відбулася у Вашингтоні 20 січня. Трамп став найстаршим президентом Штатів, прийшовши до влади у віці 78 років. Повернення Трампа у Білий дім і контроль республіканцями Конгресу призвели до значних змін у зовнішній політиці США, зокрема вивернуло процес підтримки України “навиворіт”.
“Золота доба Америки починається просто зараз”, – заявив Трамп під час інавгураційної промови.
Ще під час передвиборчої кампанії Трамп десятки разів заявляв, що закінчить війну в Україні або протягом 24 годин після повернення до Білого дому, або навіть раніше, до інавгурації. Але, як і передбачали експерти, цього не сталося. Хоча Трамп дійсно активно просував тему мирних перемовин і ініціював переговорний процес з припинення війни РФ в Україні, а також перестав виділяти пакети допомоги Україні, як це робив його попередник Джо Байден. Тепер США продають зброю для українців Європі і заробляють на цій війні.
Крім того, Трамп протягом року робив кілька словесних нападок на Україну, навіть звинувачуючи її у тому, що це наша країна почала війну.
Дострокові вибори та зміна канцлера у Німеччині
23 лютого у Німеччині відбулися дострокові федеральні вибори до Бундестагу. Вони відзначилися тим, що ультраправа популістська партія “Альтернатива для Німеччини” вперше посіла друге місце на виборах, набравши близько 19-20% голосів, і здобула значну підтримку на сході країни ФРН. Але АДГ у парламентську коаліцію не увійшла. 2 травня 2025 року Федеральне відомство з охорони конституції ФРН визнало німецьку партію правоекстремістською.
А у травні Бундестаг обрав з другої спроби канцлером Німеччини главу партії Християнсько-Демократичний Союз Фрідріха Мерца, який замінив на цій посаді Олафа Шольца.
Мерц, який під час передвиборчої кампанії говорив про необхідність передачі Україні далекобійних ракет Taurus, після обрання здійснити це відмовився. Але все одно зарекомендував себе як один із найзапекліших прихильників України, який декілька разів відвідував Київ, зустрічався з президентом Володимиром Зеленським і постійно закликав до посилення допомоги Україні. Також канцлер Німеччини виступає одним з комунікаторов між Зеленським і Дональдом Трампом і просуває інтереси України.
Сварка в Білому домі: Трамп і Венс проти Зеленського
Гучна політична подія відбулася 28 лютого в Овальному кабінеті Білого дому. У цей день Зеленський прибув у Вашингтон, щоб підписати з Дональдом Трампом угоду про видобуток корисних копалин в Україні, яка за задумом президента США мала стати кроком до мирних переговорів. Але зустріч пішла не за українським планом. Дональд Трамп і віце-президент США Джей Ді Венс чинили публічний тиск на Зеленського, звинувачуючи його у неповазі до США. У свою чергу Зеленський наполягав на гарантіях безпеки для України, а Трамп заявляв, що Україна “не має карт”, і що Зеленський не хоче закінчувати війну і не “готовий до миру”. Угода про корисні копалини підписана тоді не була, Зеленський залишив Білий дім, а Трамп заявив, що він може повернутися, коли буде готовим.
Цей інцидент став одним із найбільш резонансних моментів у відносинах між лідерами США і України і широко висвітлювався світовими медіа.
Президентські вибори у Польщі
Важливою політичною подією для України стали і президентські вибори у сусідній Польщі, які відбулися в травні-червні. Важливість цих виборів для України полягала у тому, що, по-перше, Польща наш сусід, яка є членом ЄС і НАТО, і саме Польща є хабом через який йде постачання Україні зброї від союзників. По-друге, в Польщі знаходиться найбільша кількість біженців з України. А тому, враховуючи це, відносини України з Польщею досить важливі.
Перемогу на виборах президента Польщі здобув 42-річний директор Інституту національної пам’яті Кароль Навроцький. Про Україну Навроцький під час виборчої кампанії висловлювався досить жорстко. Зокрема він постійно підіймав питання Волинської трагедії і пов’язував “визнання провини” Києвом як обов’язкову передумову для подальшого руху в НАТО і ЄС.
Також новий президент Польщі підписав політичну декларацію Славоміра Менцена, одним з пунктів якої є те, що Польща не має підтримувати вступ України до НАТО.
Відносини Зеленського з колишнім президентом Польщі Анджеєм Дудою були здебільшого теплими. Дуда підтримував Україну, але, коли вже йшов у відставку, відзначився численими антиукраїнськими заявами і навіть звинуватив Зеленського, що той “намагався втягнути Варшаву у війну з РФ”.
Перша особиста зустріч Зеленського з Навроцьким відбулася тільки 19 грудня через чотири місяці після того, як той офіційно вступив на посаду. Зустрічі передували уїдливі коментарі польських політиків про те, що “з Зеленського корона б не впала” попросити про такий візит.
Під час зустрічі президенти обговорили спільну стратегію Варшави і Києва, економіку, українських біженців та складні історичні питання.
“Перш за все, я хотів би сказати, що візит президента Володимира Зеленського до Варшави, безсумнівно, є гарною новиною для Польщі, гарною новиною для Києва, гарною новиною для всього нашого регіону та поганою новиною для Москви та Російської Федерації”, – заявив Навроцький за підсумками зустрічі.
Перемовини у Стамбулі і обмін полоненими “1000 на 1000”
За наполяганням Трампа Україна поновила перемовини з РФ у Стамбулі. Паралельно відбувалися зустрічі делегацій Росії і США.
Під час кількох раундів переговорів України і РФ, росіяни відмовилися від перемир’я, на якому спочатку наполягав і Трамп, але потім відкинув цю ідею, підіграючи Кремлю. Єдине, про що вдалося домовитися — гуманітарні питання.
У травні-липні між Україною і Росією відбувся наймасштабніший за всю війну обмін полоненими по формулі “1000 на 1000”, який тривав у кілька етапів. Цей обмін був домовлений на переговорах у Стамбулі 16 травня. Кожен третій звільнений український військовослужбовець пробув у полоні понад три роки — 311 військових утримувалися в полоні з 2022 року, 122 воїни — з 2023 року і 150 військових — з 2024-го.
23 липня Україна і РФ провели 9-й останній у цьому треку етап обміну полоненими за результатами домовленостей у Стамбулі Таким чином додому повернулися понад 1000 бійців, серед них є важкохворі й тяжкопоранені.
Нова прем’єрка в Україні і “старий-новий” уряд
16 липня Верховна Рада відправила у відставку премʼєр-міністра України Дениса Шмигаля, який очолював уряд 5 років. Ініціатором “перезавантаження” Кабміну виступив президент України Володимир Зеленський. За його словами, мета зміни уряду — “трансформація виконавчої влади”.
Утім радикальних змін не сталося. Прем’єр-міністеркою стала перша віцепремʼєрка Юлія Свириденко, а прем’єр Денис Шмигаль пересів у крісло міністра оборони. Більшість урядовців зберегла свої “портфелі”.
Структурно були об’єднані Мінекономіки, Мінагрополітики та Мінекології в єдине Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства. Міністерство стратегічних галузей промисловості передали у підпорядкування Міноборони. Міністерство соціальної політики України було перейменовано на Міністерство соціальної політики, сімʼї та єдності до якого приєднали Міністерство національної єдності. Посади позбавили міністр національної єдності і близький соратник президента Зеленського Олексій Чернишов, якого підозрюють у корупції. Також ліквідована посада міністра Кабінету Міністрів.
Парламентська опозиція розкритикувала зміну уряду, звернувши увагу на те, що вона суттєво не покращить ситуацію, а народний депутат фракції “Голос” Ярослав Железняк назвав зміну уряду “пересуванням ліжок”
“Картонний майдан”
22 липня Верховна Рада поспіхом ухвалила законопроєкт, який фактично ліквідовував незалежність НАБУ і САП, підпорядкувавши їх Генпрокурору. Так само поспіхом Зеленський цей документ підписав. Це спричинило масові протести в Україні, які отримали назву “картонний майдан”. Тисячі людей у різних містах України виходили на масштабні пікети з картонками, на яких висловилися проти законопроєкту і з вимогами повернути антикорупційним органам незалежність.
У Києві “картонний майдан” відбувався поряд з Офісом президента на площі Івана Франка. Це були перші масові протести спрямовані проти дій парламенту та президента Зеленського з часів початку повномасштабної агресії Росії.
У відповідь на протести Зеленський 24 липня змушений був подати до Верховної Ради новий законопроєкт, який відновлював незалежність НАБУ та САП. Новий закон був швидко ухвалений у Раді, так само швидко Зеленський його і підписав 31 липня. При цьому президент зазначив, що “дуже важливо, що влада дослухається до суспільної думки”.
Зустріч Трампа і Путіна на Алясці
15 серпня сталася одна з важливих політичних подій року – в Анкориджі на Алясці зустрілися президент США Дональд Трамп та російський диктатор Володимир Путін. Ця зустріч ознаменувала вихід російського диктатора з міжнародної опали після 2022 року, коли його армія напала на Україну. Американські військові постелили перед Путіним червону доріжку, а Трамп аплодував йому.
Головною темою розмови Трампа з Путіним було завершення війни в Україні і співпраця США і Росії. Але ані аплодисменти міжнародному злочинцю, ані приниження армії США не допомогло. Того ж дня спільну вечерю Путіна і Трампа скасували, а на пресконференції Трамп лише коротко сказав, що “угоди немає”.
Поновлення перемовин між Україною і Росією за посередництвом США. “20 пунктів” мирного плану
Після невдалого стамбульського досвіду і зустрічі Трампа з Путіним перемовини тимчасово припинилися, а США ввели проти РФ додаткові санкції.
Але вже восени Сполучені Штати, Росія та Україна почали активно обговорювати можливу мирну угоду щодо закінчення російсько-української війни. Делегації Росії, України та Сполучених Штатів зустрічалися декілька разів. Представники Трампа також окремо зустрічалися з Путіним у Москві і с Зеленським у Києві. На грудень викристалізувалися подробиці “мирного плану” щодо завершення конфлікту, який передбачає, що Україна, серед інших умов, повинна погодитися на повну передачу Донбасу Росії, відмовитися від вступу до НАТО і провести вибори.
Як з’ясувалося, що початковий варіант “мирного плану” писали у Кремлі, а потім “підсунули” його спецпредставнику Трампа Стіву Віткоффу. Відтоді цей план змінився завдяки перемовинам з США і участі у них представників Європи, з нього вилучили найбільш неприйнятні пункти для України.
24 грудня Володимир Зеленський оприлюднив “мирний план” з 20 пунктів. Він назвав це “рамковим або базовим документом” між Україною, США, Європою та Росією. Але в Кремлі заявили, що він для Москви не прийнятний.
“Міндічгейт”
10 листопада НАБУ і САП заявили про викриття масштабної корупційної схеми, що діяла в “Енергоатомі”. За даними слідства, двоє осіб – радник ексміністра енергетики Германа Галущенка, і виконавчий директор фізичного захисту “Енергоатому” – реалізовували схему відкатів з кожного контрагента енергетичної компанії в розмірі 10-15% від суми контракту. Організатором схеми вважають Тимура Міндіча – бізнесмена, співвласника “Студії “Квартал 95” та близького бізнес-партнера президента Зеленського.
Підозри у цій справі отримали: Тимур Міндіч, ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк, виконавчий директор з безпеки “Енергоатому” Дмитро Басов, четверо “працівників” бек-офісу з легалізації коштів: Олександр Цукерман, Ігор Фурсенко, Леся Устименко і Людмила Зоріна. Також підозру отримав колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов. Після обшуків від виконання обов’язків відсторонили міністра юстиції Германа Галущенка і міністерки енергетики Світлани Грінчук.
Тимур Міндіч і Олександр Цукерман незадовго до оприлюднення розслідування НАБУ і САП виїхали в Ізраїль. Ця корупційна історія отримала назву “Міндічгейт” і привернула увагу не тільки українських, а і світових ЗМІ.
Звільнення Єрмака
28 листопада Зеленський звільнив із займаної посади керівника свого Офісу Андрія Єрмака. Це сталося після того, як у Єрмака детективи НАБУ і САП провели обшуки, пов’язані із справою Міндіча. Звільнення Єрмака також стало гучною політичною подією року.
“Єрмак був одним із очільників вертикалі влади — не так формальної, як неформальної, політичної. Єрмак тримав на собі багато процесів, пов’язаних із керуванням державою”, – зазначив нардеп від “Слуги народу” Олександр Мережко, – Зараз складно передбачити всі позитивні й негативні наслідки — але, думаю, позитивних усе ж буде більше. Можливо, посилиться роль парламенту”.
Одразу після відставки Андрій Єрмак емоційно заявив, що іде на фронт. Між тим, як стало відомо журналістам “УП”, він не перебуває на військовій службі. Також Єрмак не отримав і підозри від НАБУ.
Рішення про демонтаж пам’ятника Булгакову у Києві
Політичною подією року можна вважати і ухвалене 18 грудня Київрадою рішення про демонтаж у Києві пам’ятника російському письменнику, уродженцю Києва Михаїлу Булгакову. Ця подія викликала активні суперечки у мережі і, можна сказати, розколола українське суспільство навпіл стосовно сприйняття Булгакова і його ролі в історії України. До дискусії доєдналися і лідери громадський думок, а також політики. Справа дійшла того, що противники і прихильники демонтажу пам’ятника Булгакова стали відкрито ображати один одного. Перші називають других “швондерами” та “шаріковими”, а ті у відповідь називають опонентів “прихильниками русского міра” і “посіпаками Путіна”.
Пам’ятник Булгакову на Андріївському узвозі, 13 поки стоїть, обкладений мішками з піском, а дискусія про його долю триває.
Джерело: | Теги: політика
