Результат війни в Україні матиме значення не лише для українців, а й для майбутнього всієї європейської демократії.
Таку думку висловив британський журналіст і співредактор Financial Times Мартін Вольф.
За його словами, українці з надзвичайною мужністю борються за своє право на свободу і самовизначення, протистоячи автократичному режиму Росії, який прагне знищити їхню ідентичність і підпорядкувати собі.
На думку Вольфа, у разі поразки України Росія отримає шанс стати домінантною військовою силою Європи, створюючи прямі загрози країнам НАТО і ЄС. Якщо Захід продовжить зволікати, а США залишатимуться осторонь, вісь Росія-Китай-Північна Корея може змістити глобальний баланс на користь автократій.
Водночас, попри понад три роки війни, Росія спромоглася захопити менш ніж 1% території України, зазнаючи катастрофічних втрат. Але ситуація залишається нестабільною: українці виснажені, але не здаються.
Європа, на думку аналітика, має діяти рішуче. Незважаючи на те, що ВВП ЄС і Великої Британії разом у 4,8 раза перевищує російський, підтримка України все ще недостатня. Зокрема, більшість країн ЄС витрачають лише 0,1% ВВП на допомогу Києву. Це потрібно мінімум подвоїти, щоби уникнути фатальних помилок минулого.
"Українці воюють не лише за себе, а й за нас. І ми зобов'язані дати їм усе необхідне", - резюмує Вольф.
Щоби досягти необхідного рівня підтримки України, ключові країни Європи - особливо Франція, Італія й Іспанія - мають значно активізуватися. Навіть Німеччина наразі витрачає лише 0,13% ВВП на допомогу - це мізер на тлі масштабу загроз. Франція витрачає ще менше. Така ситуація має змінитися - і змінитися швидко.
Особливу роль відіграє зброя зі США - особливо наступальна. Водночас Європа має нарощувати власне виробництво, підтримувати українську оборонну індустрію та закуповувати техніку напряму в американців. Іронічно, але протистояння Дональда Трампа з Путіним у 2025 році прояснило ситуацію: Путін прагне виграти дипломатично те, чого не здобув силою.
Сьогодні європейські лідери мають розуміти: Америка - союзник, але ненадійний, особливо у випадку з Трампом. Вони повинні покладатися насамперед на себе, мобілізувати внутрішні ресурси, а також звертатися до міжнародних структур, як-от МВФ.
У підсумку питання не в грошах, а в рішучості й темпах. Світ має показати Росії, що перемога їй не світить, а Україні - що вона не самотня. Як і в 1930-х, нинішні рішення формують не лише теперішнє, а й майбутнє всієї Європи на десятиліття вперед.
