Секретний візит Сороса до України.
Так вважає директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров.
Ніяких попередніх даних про місії в ці дні в Києві відомого американського мільярдера Джорджа Сороса, крім, як анонсу його приїзду на своїй сторінці в Facebook Ганни Гопко, голови комітету у закордонних справах Верховної Ради, не відомо, пише Олександр Гончаров.
Безумовно, наші фінансові влади його черговий приїзд в Україну дуже чекали. У зв'язку з цим хочу нагадати, що ще в кінці листопада минулого року на Міжнародному інвестиційному форумі в Києві Глава НБУ Ст. Гонтарєва повідомила: "Два тижні тому Він був в Україні. Я зустрічалася з паном Соросом. Ми обговорювали питання реалізації в Україні конкретних проектів і залучення інвестицій... Потрібно показати конкретні проекти, якщо нам потрібні гроші, наприклад, для відновлення Донбасу". І незабаром Джордж Сорос заявив, що Україні дійсно на відновлення економіки необхідно 20 млрд. дол. США. Більше того, відомий фінансист і меценат особисто закликав Європейський союз допомогти Україні,зазначивши, що ця допомога стає не просто обов'язком, а й інтересом ЄС.
І вже в новому 2015 році знаменитий американський інвестор і філантроп Джордж Сорос у сенсаційне інтерв'ю "Financial Times" назвав додаткові джерела фінансування України, щоб забезпечити новий фінансовий пакет об'ємом до 50 мільярдів доларів США. Очевидно, що, на його думку, реальні виплати повинен забезпечувати МВФ, щоб кошти не розподілялися безконтрольно. Тому, думаю, його нинішній візит чималою мірою пов'язаний саме з тим, що 8 січня в Києві розпочала свою інспекцію місія МВФ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янукович продав свій особняк в Києві, прокуратура - не вкурсі
Поза всяких сумнівів буде і предметне обговорення шляхів розв'язання наболілої і системної проблеми, як у теперішніх умовах будувати ефективну економіку в Україні? Звичайно, і вона вирішувана. Тим більше, що багато країн подібне вже вирішували, правда, індивідуально і, виходячи з свого історичного досвіду, сформованих обставин і особливостей поточного часу.
Наприклад, у 1989 році у Польщі був прийнятий План Бальцеровича, отримав також назву "шокова терапія". Це був план широкомасштабних реформ, які повинні були дозволити швидке перетворення економіки Польщі від застарілою і неефективною системи централізованого планування до капіталізму. Сейм у тому ж році прийняв пакет з 11 законодавчих актів. План був схвалений і підтриманий МВФ. І, як ми знаємо, реформи були успішно проведені.
А ось в Росії Програма Шаталіна-Явлінського "500 днів" виявилася прийнятою програмою переходу планової економіки Радянського Союзу на ринкову економіку з метою подолання економічної кризи 1990 року і реалізації прав громадян на кращу, більш гідне життя". Програма містила принципову нову економічну доктрину, на думку авторів, полягає в "рух до ринку насамперед за рахунок держави, а не за рахунок простих людей", і ставила завдання: все, що можливо, взяти у держави і віддати людям". В цілому програма містила наступні пропозиції: приватизація державної власності; децентралізація управління економікою; надання сприятливих умов для розвитку приватного підприємництва. І все ж ця програма не була реалізована в Росії.
Так, треба визнати, всі країни до своїх політичних і економічних криз йшли майже однаково, приблизно тими ж шляхами. А ось ті держави, які успішно вирішували свої політичні проблеми і досягали економічного оздоровлення - щасливі були кожна по-своєму. Наприклад, у нас в Україні, здається, основна сьогоднішня проблема пов'язана з якістю політичних і економічних рішень. І особливо найближчим часом ще більше загостряться проблеми і суперечності, пов'язані з розривом між бідними і багатими, а також між заощадженнями і накопиченнями, тобто між тим, що в нашій економіці зберігається і що інвестується. І ось тільки тоді, коли ці цифри зблизяться (краще за рахунок зростання інвестицій, а не зниження заощаджень) - тоді буде економічне зростання і буде політична стабільність.
Саме тому інвестор-мільярдер Дж. Сорос закликав ЄС створити сучасний "План Маршалла", щоб допомогти Україні вийти з кризи і інтегруватися в Європу. За його словами, Євросоюз міг би не тільки забезпечити приплив прямих іноземних інвестицій, але і навчання фахівців, у першу чергу в сфері управління. Сорос також зазначав, що таким чином надійшли країни Західної Європи по відношенню до держав Організації Варшавського Договору початку 1990-х і цим забезпечили успішний перехід до ринкової економіки. У той же час, Сорос попередив, що у 1940-50-ті роки "План Маршалла", що поширювався тільки на країни Західної Європи, призвів до відчуження східноєвропейських держав і СРСР і закликав не повторити таких помилок у поточній ситуації.
Пропозиції Дж. Сороса продовжив би наступним важливим питанням: "А хто зможе у нас "намацати" тенденції або "точки" майбутнього розвитку?" Адже, думаю, не помилюся, якщо припущу, що у всіх країнах з розвиненими економіками більш всього борються за людину і його таланти. Коли ж в Україні на перший план вийде фактор людського капіталу? Не зернові і не футбол, не економіка традиційного типу і не сьогоднішня політика, а саме людина з її здібностями швидко адаптуватися до мінливих політичних і економічних явищ.
І якщо вже зовсім відверто говорити, то, за великим рахунком, сьогоднішні виклики в нашій країні хороші хоча б тому, що на них треба відповідати. Чекати лише, що хтось прийде з-за кордону і вкаже нам правильний шлях - це, думаю, саме неприємне і небезпечне. Однак, все ж поки разом з Дж. Соросом і нашою владою будемо чекати, яке доленосне рішення для України схвалить Рада директорів МВФ 18 січня цього року.
Джерело: | Теги: Джордж Сорос, Україна
