Скарби з е-декларацій, негероїчна Савченко та Гройсман-прем'єр.
У 2016 році українські політики довели, що боротьба за владу для них залишається більш важливим завданням, ніж турбота про долю країни
Безвізове е-декларування
15 березня Верховна Рада ухвалила за основу та в цілому закон "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо роботи електронної системи подання та оприлюднення декларацій державних службовців. За відповідний закон проголосували 278 нардепів.
Закон було необхідно ухвалити для виконання антикорупційних вимог Європейського Союзу, які входили в так званий безвізовий пакет.
Кампанія з декларування доходів відбулась у вересні-жовтні і призвела до низки скандальних ситуацій. Громадяни знали, що українські високопосадовці є людьми багатими, але масштаби задекларованого майна та готівки все одно здивували. Виявилось, що можновладці не довіряють вітчизняній банківській системі і тому тримають вдома готівку та ще й в іноземній валюті.
Кампанія з оприлюднення електронних декларацій викликала певну реакцію і за межами країни. З’явились припущення, що Україні тепер буде не так легко отримати кредити Міжнародного валютного фонду, бо самі посадовці зізнались, що часто-густо мають на руках необхідну для країни суму грошей.
Боротьба за безвіз
Ще 18 грудня 2015 року було ухвалено позитивну рекомендацію Європейської комісії щодо початку процесу скасування віз для українців. Тоді були сподівання, що вже влітку 2016 року українці зможуть без віз їхати до країн шенгенської зони.
І от минув рік, а віз залишається все там, у повітрі між Брюсселем та Києвом. Знову безвізові мрії стосуються майбутнього літа, тепер вже 2017 року. Потім причиною зволікань з боку ЄС стала розробка механізму тимчасового призупинення безвізового режиму.
Вже після досягнення попередньої домовленості про механізм призупинення безвізу Європарламент переніс на 1 лютого розгляд питання про безвізовий режим для України. 15 грудня стало відомо, що Європейський парламент запланував розгляд цього питання на квітень.
20 грудня президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер запевнив, що безвізовий режим для України набуде чинності через кілька тижнів, але цим заявам з боку єврочиновників вже мало хто вірить.
Відставка Арсенія Яценюка
У квітні цього року Арсеній Яценюк оголосив про відставку з поста глави уряду, яку пояснив бажанням зберегти парламентську коаліцію. Перед цим кілька місяців президентська команда робила все можливе для переформатування уряду, використовуючи при цьому різні засоби та методи
Слід нагадати, що Яценюк очолив український уряд одразу після перемоги Майдану - у лютому 2014 року - і зміг залишитися у кріслі прем'єра після зміни складу Кабінету міністрів у листопаді того ж року.
Однак, президентська команда планувала мати свою людину на посаді прем’єра, в зв’язку з чим було створено штучну політичну кризу. Врешті-решт на порядку денному було існування урядової коаліції та загроза перевиборів, які могли призвести до вельми неочікуваних результатів.
Ситуація з відставкою Яценюка показала, що український політикум не може позбавитись своєї давньої хвороби – боротьби між реформаторами, яка нищить усі попередні здобутки. Ці події певним чином нагадали боротьбу між президентом Віктором Ющенком та прем’єром Юлією Тимошенко, внаслідок якої до влади повернувся Віктор Янукович.
Гройсман – глава уряду
Після відставки Яценюка уряд очолив надто близький до президента Володимир Гройсман.
За логікою утворення будь-якої коаліції, посаду першого заступника глави уряду мав посісти представник «Народного фронту», але вийшло інакше. Першим заступником Гройсмана і главою Міністерства економічного розвитку призначили Степана Кубіва («Блок Петра Порошенка»).
Окрім Кубіва у складі уряду з’явились ще п'ять заступників прем'єр-міністра. Серед них лише Кириленко представляє «Народний фронт». Інші заступники прем’єра або представляють квоту БПП або близькі до цієї політичної сили. Йдеться про Володимира Кістіона, Іванну Климпуш-Цинцадзе, Павла Розенка та Геннадія Зубка.
Якщо подивитися на кількісний склад міністрів, то тут теж перевага на боці БПП та близької до нього «групи Гройсмана».
До президентської квоти формування уряду, зокрема, належать посади міністра оборони (Степан Полторак) та міністра закордонних справ (Павло Клімкін).
БПП у складі уряду представили міністри фінансів Олександр Данилюк, аграрної політики Тарас Кутовий, енергетики Ігор Насалик, культури Євген Нищук, інформаційної політики Юрій Стець, окупованих територій Вадим Черниш.
Невелика «група Гройсмана» є близькою до БПП. Крім віце-прем’єра Кістіона, до неї ввійшли міністр соціальної політики Андрій Рева і міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко.
Натомість у фракції «Народний фронт» є контроль над МВС (Арсен Аваков), Мін’юстом (Павло Петренко), Міністерством інфраструктури (Володимир Омелян), Мінекології (Остап Семерак), Міністерством освіти (Лілія Гриневич) та Міністерством молоді та спорту (Ігор Жданов).
Відставка Cаакашвілі: між популізмом та жадобою до влади
7 листопада в Одеській області сталась давно очікувана і передбачувана подія. Про свою відставку з посади голови обласної державної адміністрації оголосив Міхеіл Саакашвілі.
Колишній президент Грузії на посаді губернатора Одеської області був одним з найактивніших критиків української політичної системи. Зокрема, коли він оголосив про свою відставку, то звинуватив президента Петра Порошенка у особистій підтримці корупційних кланів.
Що ж до результатів роботи в Одеській області, то йшлося більше про медійну активність, ніж про щоденну працю на посаді глави ОДА. Саакашвілі з самого початку свого перебування на чолі Одещини натякав, що його цікавить всеукраїнська політична активність.
Зараз екс-губернатор Саакашвілі намагається очолити український опозиційний рух. Для цього він створив "Рух нових сил", агітує за позачергові вибори до Верховної Ради і продовжує критикувати владу.
Перспективи його кар’єри як українського опозиційного політика тепер важко оцінити, оскільки за час гучного і беззмістовного перебування на посаді глави Одеської ОДА він встиг втратити певні симпатії з боку українців. Зокрема, почав все більше викликати посмішок міф про Саакашвілі як про успішного реформатора.
Війна на Донбасі: бої у «сірій зоні»
Протягом року на Донбасі продовжувалась позиційна війна без суттєвих змін в той чи інший бік. Збройні сили ведуть боротьбу з сепаратистами за контроль над окремими ділянками та званої сірої зони.
Наприкінці року ця боротьба загострилась на Світлодарській дузі. Спроба сепаратистів здійснити наступ була зупинена українськими військовими. Як це вже неодноразово було на Донбасі, українські війська показали, що можуть оперативно реагувати на зміну ситуації, захищати укріплені позиції та виходити на нові, більш вигідні рубежі.
Зокрема, як повідомили військові, підрозділи ЗСУ зуміли встановити блокпост на околиці селища Новолуганське на шляху до окупованої Горлівки.
За даними Міністерства оборони України, упродовж року на Донбасі загинули 467 українських військовослужбовців. При цьому бойові втрати склали 211 військовослужбовців, небойові - 256 бійців. Військові також повідомили про втрату більше ніж 100 одиниць техніки впродовж 2016 року.
Звільнення Надії Савченко та інших заручників
25 травня сталася подія, якої українське суспільство чекало майже два роки. Вийшовши з президентського літака в аеропорту Борисполя, до України повернулась Надія Савченко. За два роки перебування в полоні навколо Савченко створили образ героїні-патріотки, яка кинула виклик Путіну та Росії. Навесні цього року в соціальних мережах навіть обговорювалась перспектива висунення Савченко на посаду президента.
Однак, українське суспільство швидко розчарувалось у месіанських здібностях Надії. Спочатку вона просто почала дивувати своїми незрілими заявами щодо політичної ситуації в країні.
Потім вона все більше стала коливатись в бік заяв про необхідність прямих переговорів з сепаратистами на Донбасі і визнання їх борцями проти режиму Порошенка. Наприкінці року від героїчного іміджу Савченко мало що залишилось.
Звільнення інших українських заручників відбувалось протягом року. 14 червня засуджених у Росії українців Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва обміняли на сепаратистів Олену Гліщинську та Валерія Діденка. 17 вересня з полону бойовиків було звільнено двох громадян України - Володимира Жемчугова та Юрія Супруна.
Втім, в Росії та на окупованих територіях Донбасу ще залишається багато українських заручників.
Зокрема, як розповіла перший віце-спікер Верховної Ради, представник України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Ірина Геращенко, проросійські бойовики на Донбасі заперечують утримання 110 українських заручників та вимагають звільнити 700 своїх поплічників в обмін на півсотні полонених українців.
Генпрокуратура: від Шокіна до Луценка
Звільнення Віктора Шокіна з посади керівника Генеральної прокуратури - відставка, про яку говорили задовго до того, як вона сталась. Підписи за це у Верховній Раді збирали з літа 2015 року.
Основна критика Шокіна зводилася до того, що він провалив реформу Генеральної прокуратури та гальмував розслідування щодо корумпованих прокурорів. Певний час надії на реформування Генеральної прокуратури були пов’язані з заступниками Шокіна – Давидом Сакварелідзе та Віталієм Каськом. Однак, їхня діяльність була певним чином заблокована якраз через конфлікти з Шокіним. Принаймні, такою була версія самих Каська та Сакварелідзе.
У лютому 2016 року Порошенко провів розмову з Шокіним, після якої той написав заяву про відставку. Наприкінці березня президент вніс до Ради подання на звільнення генерального прокурора, за яке парламент проголосував 29 березня.
Після Шокіна Генеральну прокуратуру очолив Юрій Луценко. Про радикальне реформування ГПУ вже не йдеться, але активна медійна кампанія, яку весь час перебування на посаді веде Луценко, поки що дозволяє йому мати непоганий імідж.
Розслідування справ про злочини проти Майдану триває. Луценко обіцяв до кінця року передати ці матеріали до суду, однак цього так і не відбулось.
Справа Новинського: політичний патріархат
Питання про скасування депутатської недоторканності періодично виникає в Україні, коли йдеться про підозри у вчиненні злочинів з боку того чи іншого можновладця. Справа народного депутата від «Опозиційного блоку» Вадима Новинського довела, що це складне питання ще довго буде актуальним для країни.
Новинського звинувачують в узурпації влади та впливі на українську церкву.
Слідство Генеральної прокуратури України вважає, що у 2013 році очільники силових відомств та Віктор Янукович організували викрадення помічника покійного митрополита Володимира - Олександра Драбинка задля зміни керівництва Української православної церкви Московського патріархату. Саме нардеп Новинський, на думку слідчих, був активним учасником переговорів щодо зміни керівництва церкви.
8 грудня Верховна Рада дала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності Новинського. Про затримання та арешт Новинського поки не йдеться. Сам нардеп заявляє, що не збирається тікати з України і всією своєю поведінкою показує, що не побоюється розвитку слідчих дій.
Кредит МВФ: транш, який перенесли
Складна ситуація в українській економіці знову змусила владу вести переговори про отримання чергових траншів кредиту Міжнародного валютного фонду. І якщо третій транш кредиту Україна все-таки отримала, то четвертий перенесено на наступний рік.
14 вересня Рада директорів МВФ схвалила рішення щодо надання Україні нового траншу в $1 млрд.
За словами міністра фінансів Олександра Данилюка, транш піде до резервів НБУ та сприятиме стабільності курсу гривні, а отже і стабільності усієї фінансової системи.
Четвертий транш мав бути перерахований ще у цьому році. Як заявила очільниця Національного банку України Валерія Гонтарева, Міжнародний валютний фонд може надати України четвертий транш вже у січні 2017 року. Вона зазначила, що цьому може посприяти вдала націоналізація ПриватБанку, а також ухвалення державного бюджету на 2017 рік.
Бюджет, як відомо, ухвалювали вночі 21 грудня, коли депутати навіть не мали умов та часу нормально ознайомитись з документом.
Джерело: | Теги: політика
