В часи правління Януковича популярною була теза про те, що «Донбас годує Україну». Ця теза стала основним месиджем Партії регіонів, який вона адресувала до свого електорату з Донецької та Луганської областей.
Міф про те, що без Донбасу і його вугілля Україна не зможе існувати особливо прижився в середовищі активних прихильників ПР. Він став свого роду виразником того, що «регіонали» є основними патріотами Донбасу і лише вони здатні забезпечити його розвиток та подбати про реальні потреби мешканців цього регіону. Міф про годувальника України в подальшому сприяв тому, що на Донбасі набули поширення сепаратистські настрої. Мало що здатне спровокувати думки про власну неповторність та велич, як переконання у своїй особливій місії для всієї держави. Але ті, хто вірив і досі вірить у Донбас, який годує Україну, не враховують реалії 21-го століття. Вони живуть далеким радянським минулим і не здатні осягнути глобальні революційні зміни, які насуваються у світовій енергетиці вслід за інформаційною революцією. Ці зміни зроблять вугілля (і не лише вугілля, а й інші вуглеводні) нікому не потрібним викопним паливом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В "ДНР" закликають Україну зняти блокаду
Основний предмет гордості Януковича і Партії регіонів, а з ними і їх активних прихильників полягав у тому, що Донбас є краєм шахтарів. А шахтар, як відомо ще з радянських підручників та пропагандистських тез, професія почесна і особлива. В Україні сконцентровано близько 4% світових запасів вугілля. Звичайно, що понад 70% вугілля в нашій країні добувалося в межах Донецької і Луганської області. Щорічний видобуток «чорного золота», як охрестили його свого часу шанувальники вугільної галузі, в Україні коливався у межах 70 – 85 млн тонн за рік. працювали 160 шахт. До російської агресії наша держава навіть посідала 12-те місце у світі за видобутком цього виду викопного палива. І це було предметом особливої гордості прихильників унікального характеру Донбасу. Вони не розуміли, що ера вуглеводнів, а з нею вугілля у світі добігає кінця. І хвалитися тим, що країна видобуває багато вугілля, скоро буде тим самим, що хвалитися газовими лампами в епоху електрики.
Вугільна галузь в Україні насправді була збитковою вже довгий час. І рівень собівартості видобутку вугілля лише зростав. З усієї кількості шахт лише 37 залишалися незбитковими. Коли «регіонали» стверджували про те, що Донбас дає понад 15% валового регіонального продукту, то вони забували, що там проживало 6,6 млн населення. А якщо поділити кількість мешканців і ВРП, то вийде звичайна середня цифра по Україні. І це при тому, що Донбас буквально нашпигований підприємствами. Крім того, до 2014 року Донецька та Луганська області відправили до українського бюджету близько 21 млрд гривень. Але отримали взамін набагато більше. Так субсидії до двох областей склали понад 16 млрд гривень. Трансферти збитковій вугільній галузі становили 14 млрд гривень. А Пенсійний фонд отримав 13,8 млрд гривень. Тобто, Київ відправив Донбасу-годувальнику значно більше коштів, ніж отримав звідти. А якщо до цього додати те, що підприємства регіону фактично не платили ПДВ у державний бюджет, а навпаки отримували рекордні відшкодування, то складається ще більш невтішна картина. Але ще гірше те, що українська влада підтримувала застарілу промисловість і замість того, щоб рухатися вперед, за світовим трендом, вкладала мільярди у вугілля, яке в епоху розвитку відновлювальних джерел енергії є анахронізмом.
У грудні 2015 року було ратифіковано Паризьку кліматичну угоду, яка передбачає вжиття заходів для обмеження зростання світової температури у межах 2 градусів внаслідок парникового ефекту. Основний засіб для досягнення цієї цілі – значне зменшення викидів вуглецю в атмосферу і прискорений перехід на відновлювальні джерела енергії. Наслідки глобального потепління та зміни клімату як і забруднення планети можуть стати незворотними. Це розуміють як уряди, так і більшість населення. Якщо не зупинитися зараз, то через кілька десятків років можна отримати справді величезні проблеми включно з затопленням сотень міст і масовим вимиранням різних видів рослин і тварин. Саме вугілля є основним забруднювачем атмосфери. Тому провідні держави світу, в тому числі Китай та Індія, взяли курс на повну відмову від його використання в енергетиці.
З 2014 року світом шириться рух за відмову від інвестицій у викопне паливо. Багато установ та компаній виводять свої капітали з активів, які стосуються розробки покладів вугілля, нафти і газу. У минулому році інвестиції у відновлювальні джерела енергії перевищили інвестиції у викопні джерела у понад два рази і склали 266 млрд доларів. Уряд Великобританії ухвалив рішення закрити всі електростанції, які працюють на вугіллі до 2025 року. До того ж року столиця Данії Копенгаген хоче повністю відмовитися від вуглецю у транспорті і в електриці. А Фінляндія заборонила використання вугілля після 2030 року. Частка відновлювальних джерел енергії впевнено зростає. Якщо у 2000 році у державах ЄС на таку енергетику припадало лише трошки більше 3% ( з них 2,4 – на вітрову), то у 2015 році частка відновлювальних джерел виросла до понад 27%. А якщо сюди додати ще й гідроенергетику, то вона взагалі становитиме 44%. У планах Європи до 2050 року повністю перейти на відновлювальну енергетику. У цьому напрямку рухається весь світ. Потужності електростанцій, які працюють на відновлювальних джерелах енергії, вперше перевершили потужності вугільних електростанцій. При цьому у 2015 році потужність електростанцій, які працюють на відновлювальних джерелах, зросла на 50%.
На жаль, Україна поки що суттєво відстає від світового тренду. У нас досі точаться спекулятивні розмови про видатну роль вугілля в енергетиці. У нас досі третина вугілля для ТЕС постачається з окупованих територій. А потужність електростанцій, які працюють на енергії сонця, вітру, води чи біомаси вкрай низька і складає лише близько 2%. Крім того, нас намагаються звести на манівці, розповідаючи про заманливі перспективи сланцевого газу і нафти, при цьому приховуючи реальну екологічну шкоду. Нас запевняють, що атомна енергетика – це найкраща енергетика у світі. Однак забувають, що реактори АЕС морально застаріли. А побудувати новий коштує 7 чи й більше мільярдів доларів. А як бути з застарілим обладнанням? Між тим навіть Франція – лідер у атомній енергетиці, вирішила поступово зменшувати частку атомної енергії. Схоже на те, що доба вуглеводнів поступово добігає завершення. А це дає шанс повністю відмовитися від донецького вугілля. Поступово, але неухильно зростає кількість введених потужностей сонячної та вітрової енергетики. Стає дешевшою їх собівартість. Чим швидше в Україні переможуть сили, які хочуть рухатися в майбутнє, тим скоріше у нас завершиться ера вуглеводневої енергетики.
Джерело: