Візити Порошенка до Назарбаєва та Лукашенка свідчать про нову стратегію.
Такий аналіз зробив Констянтин Гончаров.
Недавні візити на Україну президентів Білорусі Олександра Лукашенко і Казахстану Нурсултана Назарбаєва свідчать про зростання ролі Києва на пострадянському просторі, вважають експерти.
Два поспіль офіційних візиту в Україну союзників Росії по Митному союзу - президента Білорусії Олександра Лукашенка і президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, можна пояснити рядом причин. Це і відновлення двосторонніх відносин цих країн з Україною, і намагання дистанціюватися від агресивної політики Кремля, і бажання пояснити Заходу, що Казахстан і Білорусь не є його опонентами. Чи свідчить це, що євразійський проект Путіна зайшов у безвихідь з імперських амбіцій Росії - УНІАН з'ясовував у експертів.
Крах Євразійського Союзу?
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко пов'язує візити лідерів Казахстану і Білорусії в Київ з переосмисленням їх власних позицій у Митному союзі. На його думку, Астана і Мінськ намагаються знайти можливості для інших рішень стратегічного характеру. «Візити президентів Казахстану і Білорусії в Київ свідчать, насамперед, про те, що навіть самі близькі формальні союзники Москви віддають собі звіт, з ким вони мають справу. І вже не вірять ніяким обіцянкам, які вони чують з Кремля. Тому вони створюють можливості для майбутніх рішень стратегічного характеру», - вважає він.
В цілому, за словами Огризка, створення Євразійського економічного союзу, анонсованого на початок 2015 року, вже тріщить по швах. Тому, навіть якщо союз буде створено, він буде не більше ніж формальністю. «Лідери Білорусії і Казахстану починають переосмислювати свою позицію в рамках свого псевдо-освіти, і візити до Києва можуть стати першим кроком на цьому шляху... Головним меседжем, який вони хотіли дати Москві, є те, що не тільки Москва - центр прийняття рішень і визначення майбутнього для цих країн. Є інші варіанти розвитку і, головне, значно більш перспективні, ніж ті, які пропонують в Кремлі», - підкреслив екс-міністр.
У свою чергу, російський політолог, провідний науковий співробітник Московського Центру Карнегі Лілія Шевцова закликає не робити поспішних висновків і не ховати Євразійський союз заздалегідь. «Я б не робила б передчасних висновків про те, що Євразійський союз перестав існувати, і сателіти залишають російську орбіту. Цей «союз» тримається не тільки на операції «лояльність в обмін на оплату». Лукашенко показав і ще один «інгредієнт» - постійний шантаж Москви з метою підвищити свої дивіденди. Тому візити до Києва Лукашенка і Назарбаєва можна інтерпретувати, як шантаж з метою підвищити оплату своєї лояльності Москві. Навряд чи Мінськ і Астана зараз готові на реальне охолодження відносин з Путіним», - переконана експерт.
Втім, за її словами, лідери Казахстану і Білорусі останнім часом не просто незадоволені Москвою, але дозволяють собі дії і заяви, які можна інтерпретувати як виклик господареві Кремля. «Особливо досяг успіху в демонстрації своєї фронди Лукашенка», - вважає вона.
Хто кому посередник
У свою чергу політолог, керівник українського Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко зазначає, що сам факт того, що лідери Казахстану і Білорусії приїхали в Київ і обговорюють не тільки проблему кризи на сході України, але й більш широкий спектр питань, безумовно, свідчить про збільшення ролі України на пострадянському просторі. «Раніше ця роль була радше символічною, - вважає він, - а зараз стає реальною. І Лукашенко і Назарбаєв бачать активну роль України і нинішнього українського президента (який представляє європейський вплив на пострадянському просторі) і розуміють, що зараз треба координувати свої дії не тільки з Росією».
За словами політолога, незважаючи на те, що лідери Казахстану і Білорусії є союзниками Президента РФ Володимира Путіна по Митному союзу (МС), вони хочуть розвивати партнерські відносини з Україною і бачать Петра Порошенка прийнятним, договороздатним партнером. Причому, співробітництво з Україною, навіть з урахуванням лояльності Астани і Мінська до Москви, може бути взаємовигідним для всіх сторін. По-перше, тому, що лідерів Білорусі та Казахстану не може не турбувати неповажне і навіть зневажливе ставлення до їх країнам з боку Росії. По-друге, тому, що обидві держави вже стають заручниками агресивної політики Росії не тільки на пострадянському просторі, але і в стосунках із Заходом.
Грубо кажучи, холодна війна, розпочата Кремлем, негативно відбивається не тільки на фінансовому становищі Росії, але провокує економічну кризу і в Митному союзі. У цьому зв'язку союзники Москви з МС змушені активно займатися диверсифікацією своїх зовнішньоекономічних зв'язків. І в цьому контексті, на думку Фесенка, виникає питання: хто кому більше потрібен як посередник: Казахстан і Білорусь Україні, або навпаки.
«Лукашенко потребує Порошенка для того, щоб відновлювати мости у відносинах із Заходом, у нього зараз є велика потреба в ролі України як посередника... У Казахстану - своя лінія економічних відносин із західними країнами, зокрема з ЄС, і Казахстан теж не хоче ставати заручником цього конфлікту (Росії з Заходом, - УНІАН). Тому, безумовно, нинішня ініціатива і Білорусії, Казахстану, пов'язана відстоюванням власних інтересів. Вони дуже стурбовані кризою на сході України і кризою у відносинах між Росією і Заходом, хоче розвивати партнерські відносини з Україною, а не агресивно тиснути на нас у зв'язку з темою європейської інтеграції, тому вони виявляють більше самостійності», - переконаний Фесенко.
Втім, політолог не виключає, що переговори лідерів Казахстану і Білорусі з Україною, певною мірою, координуються з Росією. У всякому разі, про це може свідчити той факт, що після Києва обидва президенти відправилися в Москву.
Також не варто скидати з рахунків і ймовірність того, що Лукашенко і Назарбаєв можуть обговорювати з Порошенком ті теми і варіанти компромісу з РФ, про яких, у відкриту, не може говорити Путін. «Безумовно, він може безпосередньо зв'язатися телефоном або вести якісь переговори з Порошенком... Але як представник країни, безпосередньо причетною до агресивних дій по відношенню до України, він не може запропонувати різні варіанти компромісу в широкому спектрі, а Назарбаєв і Лукашенко - можуть», - пояснив експерт.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська армія готова відвести артилерію із зони АТО
Київ перетворюється у центр нової міжнародної політики
Дещо іншої думки дотримується політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. На його думку, приїзд Назарбаєва і Лукашенка до Києва варто розглядати, як спробу дистанціюватися від агресивної політики Кремля в Україні і бажання пояснити Заходу, що Казахстан і Білорусь не є його опонентами: «Приїзд в Україну - це спроба зв'язатися із Заходом, спроба виробити спільну точку зору між Україною, Білорусією, Казахстаном на різке погіршення ситуації в Росії. Вони хочуть пояснити Заходу, що вони не є опонентами міжнародного співтовариства. Вони дистанціюються від агресивної політики Путіна в Україні і дистанціюються від конфлікту Росії з світовим співтовариством».
За словами політолога, у міжнародній практиці це називається «пожежної дипломатією». «В останні місяці, через санкцій, у Казахстану і Білорусії виникли митні конфлікти з Росією. Назарбаєв і Лукашенко не хочуть, щоб Білорусь і Казахстан пішли на дно, як «Титанік» з-за кризи в Росії», - сказав він.
Небоженко впевнений, що, у цьому зв'язку, Лукашенко і Назарбаєв активно намагаються вийти через Україну на інші міжнародні кола і пояснити, що вони ні в якому разі не підтримують політику Путіна і навіть бояться повторення агресії Росії по відношенню до своїх країн. Зокрема, політолог нагадав, що президент Білорусії вже відкрито заявляв, що, у разі можливої агресії російської армії, білоруська армія дасть відсіч. У свою чергу, у президента Казахстану ще більш важке положення в питанні можливої агресії РФ, так як весь північ країни населений російськомовними жителями. На думку Небоженка, Назарбаєв дуже боїться повторення в Казахстані Кримського або Лугансько-Донецького сценарію з боку Росії. «Тому спроба Назарбаєва участь в охолодженні конфлікту на південному сході України пояснюється, перш за все, своїми «шкурними» інтересами», - вважає політолог.
Україна ж може використовувати ці страхи в свою користь. «В силу того, що Україна зупинила агресію Росії, роль Києва в міжнародних справах і у справах СНД різко зростає... Незважаючи на те, що нам дуже важко відбивати атаки Росії, сама ситуація, коли слабка Україна зуміла мобілізуватися і зупинити такого величезного небезпечного ворога - перетворює Київ у центр нової міжнародної політики», - вважає експерт.
З такою думкою згоден екс-генконсул України в Стамбулі, голова благодійного фонду Майдан закордонних справ Богдан Яременко. «Війна за незалежність, яку Україна веде з РФ, має таку властивість - змінювати розклад політичних сил і форматувати політичну карту світу. Ми спостерігаємо лише початок процесу, оскільки Російська Федерація загрожує не тільки Україні, але, як це ні парадоксально, своїм державам-членам, таким як Білорусь і Казахстан», - вважає він.
Причиною цього, зокрема, є «дружба» цих країн в рамках Митного союзу, який «не встиг сформуватися як об'єднання держав, які сповідують єдині принципи внутрішньої і зовнішньої позиції». «Це підкреслює величезні внутрішні проблеми, які існують в цьому об'єднанні, його аморфність і нездатність виробити реальні підстави для союзницьких відносин», - зазначає дипломат.
Крім цього, за його словами, через санкцій Росія втрачає можливість підтримувати своїх союзників економічно. «Тому країни, які раніше вважали, що вони вирішили якісь питання свого розвитку (як економічні, так і військово-політичні) завдяки союзу з Росією, переглядають ситуацію і намагаються розширити простір для маневру», - зазначає Яременко.
Зокрема, Лукашенко, незважаючи на свою несамостійність, як у внутрішній, так і зовнішній політиці, пробує використати ситуацію для підвищення свого рейтингу перед Кремлем, щоб виторгувати якісь додаткові пільги. Назарбаєв ж може вести більш складну стратегічну гру, виступаючи в якості посередника між Україною і Росією, «таким чином, отримуючи додаткові очки для себе і для своєї держави на міжнародній арені.
Джерело: | Теги: Порошенко, дипломатія
