Росія розгорнула проти України війну на всіх фронтах. Кремль фактично відмовився від перемир'я на Донбасі. Тепер обстрілюють не тільки саму лінію розмежування, а й міста поблизу лінії фронту – Авдіївку, Щастя.
При цьому в Москві постійно стверджують, що це Київ не виконує Мінські угоди й не втілює у життя домовленості, які були досягнуті під час останнього саміту "нормандської четвірки" у Парижі. Ці звинувачення, які не підкріплені жодними фактами, дозволяють Росії фактично блокувати продовження діалогу в "нормандському форматі", – пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".
Так, якісь спорадичні контакти відбуваються, зустрічаються чиновники, але про конкретну дату "нормандського саміту" мова не йде. І найголовніше – якщо навіть припустити, що цей саміт рано чи пізно таки відбудеться, до яких результатів він може призвести? Адже Росія не просто не збирається завершувати конфлікт. Вона планомірно втягує окуповані території у власний політичний простір – роздає жителям окупованої частини Донбасу російські паспорти й заохочує до проведення передвиборчої кампанії з виборів до Державної думи Російської Федерації і самих виборів.
Про яке відновлення територіальної цілісності України може йти мова, якщо країна, яка контролює частину української території, робить все можливе, щоб відрізати жителів цих територій не тільки від Української держави, а й від українського політичного простору?
Тепер відкритий і другий фронт – енергетичний. Ще до запуску "Північного потоку-2" Росія вживає заходів, які у перспективі повинні позбавити Україну її транзитного статусу. Звичайно, можна робити гучні заяви про гарантії енергетичної безпеки України, але як можна буде гарантувати збереження Україною транзитного статусу, якщо не залишиться країн, які захочуть отримувати газ через українську ГТС?
Ми вже бачимо, що "Газпром" не зупиняється навіть перед можливими фінансовими втратами, коли мова йде про можливість обходу української ГТС. Зменшення ціни у довгострокових контрактах – а для європейських країн це важливо в умовах підвищення ціни на сировину на спотових ринках і можливого дефіциту газу цієї зими – йде немов би "у пакеті" з обхідними газопроводами.
Ще один фронт – пропагандистський. Зараз на ньому превалює створення нервозності на білоруському напрямку. В сусідній державі Олександр Лукашенко, який намагається показати себе головним союзником Володимира Путіна, робить одну войовничу заяву за іншою і обіцяє посилити військову присутність на кордонах України та Білорусі – за допомогою Росії, зрозуміло ж.
Часи, коли Лукашенка помилково вважали гарантом ненападу на Україну з боку Білорусі, остаточно пішли в минуле. І незалежно від того, буде посилюватися російська військова присутність у Білорусі чи ні, ця риторика Лукашенка повинна створити в Україні відчуття обложеної з усіх боків фортеці.
Що ж відбувається? Коли Росія напала на Грузію, вона називала свою агресію "примусом до миру", хоча насправді це був примус до капітуляції маленької країни, яка, звичайно ж, не могла протистояти нападу великої держави, що витрачає величезні кошти на мілітаризацію.
З Україною такого простого "примусу до миру", як із Грузією, не виходить. І тому примус до капітуляції відбувається за всіма можливими напрямками. Україну залякують. По Україні стріляють. Україну хочуть заморозити і спровокувати енергетичну кризу і соціальний хаос.
Все заради того, щоб українська влада була деморалізованою і зрозуміла, що повинна домовлятися з Росією на умовах Володимира Путіна. Відмова від європейської і євроатлантичної інтеграції. Відмова від Криму. Прямі переговори з маріонетковими керівниками окупованої частини Донбасу. І це тільки початок списку, який буде озвучений російським президентом на переговорах із президентом України – якщо, звичайно, ці переговори відбудуться. А далі – перетворення України на лукашенківську Білорусь і відсутність перспектив розвитку. Зате – дешевий газ, формальне відновлення територіальної цілісності (без Криму) і підтримка російських силовиків, якщо владі у Києві буде загрожувати власний народ.
Звичайно, це політична фантастика. В Україні немає ані суспільства, яке було б налаштоване на капітуляцію, ані влади, яка готова таку капітуляцію підписати. Але Кремль веде свою війну проти України аж ніяк не для розваги.
Джерело: | Теги: Путін
