Більше того: звільнена Тимошенко допоможе Януковичу виграти вибори
Нарешті сталося: найпалкіша захисниця народу та водночас винна, мов гріх, Тимошенко скоро вийде на волю. Точніше, від свободи її відокремлює лише розчерк президентського пера.
Як слідує зі слів співголови групи зелених у Європарламенті Ребекки Хармс, звільнення Тимошенко на базі компромісу, про який домовилися Кокс і Квасневський, відкриє для засудженої браму харківської ЦКЛ. Пані Хармс прохопилася, додавши, що сподівається на згоду Віктора Януковича.
Тобто поки що Юлі дають волю миротворці Кокс із Квасневським і сама Юля. Янукович іще мовчить, тримає акторську паузу.
Поки президент думає, правники-аматори вправляються у варіаціях, чи має право Янукович звільняти Тимошенко. І, хоча статті 82, 84 та 87 КК України добре все пояснюють, поле для творчості тут широке. Експерти з ЄС навіть придумали для тупуватих українських юристів термін «часткове помилування» (може, мали на увазі часткове звільнення?).
Та яким способом випустити Тимошенко і чи можна це робити зараз – питання суто технічне. Закон тут ні до чого – один відомий нам суд уже змінював Конституцію. Насправді звільнення Тимошенко – це, вибачте за цинізм, питання політичної доцільності. Тут захований настільки сакральний сенс, що це вимагає без перебільшення історичного компромісу трьох сторін – Євросоюзу, Тимошенко й української влади.
Євроультиматори
Отже, президент ще вагається, а тому на нього скажено тиснуть. Справді, дуже незвично для політкоректних, стриманих єврочиновників наперебій когось «переконувати». За останні три дні в тім’я Януковичу клюнули Президент Європарламенту Мартін Шульц, комісар Євросоюзу з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле, голова МЗС Швеції Карл Більдт, Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль, Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ален Ремі, екс-голова Європарламенту, екс-прем’єр Польщі Єжи Бузек, а також уже згадані Пат Кокс і Александр Квасневський, які написали
Януковичу лист-прохання.
Усі меседжі цих шановних схожі за змістом, бо зводяться до ультиматуму: якщо Тимошенко не випустять, країни ЄС угоду з Україною не підпишуть.
«Парадокс» проте в тому, що в ЄС знають: угоду підпишуть і без Тимошенко – хоча б задля того, щоб не давати приводів святкувати Москві. Але, звичайно, справа не лише в психології. Асоціація відкриває Європі величезний український ринок збуту товарів. Це дозволить країнам ЄС покращити торговельний баланс. Таким чином поправиться фінансове становище, яке давно вже критичне завдяки економічному тиску з боку Китаю. Крім того, Україна – це ще «нічийна» плодюча земля, зняття мораторію на продаж якої в ЄС так чекають.
Навіщо тоді Тимошенко так потрібна єврочиновникам? Це теж нескладно. Юля для них – лише засіб впливу, гачок для Януковича, щоб, бува, той не спробував денонсувати угоду. А разом із денонсацією руйнуються плани про освоєння українських ринків, купівлю землі, створення зони безпеки між Росією. Юля на волі таки справді утримуватиме президента від порушення обіцянок.
Зрештою, це все можна зрозуміти і якось виправдати. Проте недобре, що раніше в ЄС кричали про вибіркове правосуддя в Україні, маючи на увазі покарання, а тепер там хочуть вибіркового помилування. Якщо по-чесному, то нехай уже вимагають звільнення всіх українських зеків, які вмирають від такої смертельної хвороби, як грижа у спині.
Винищувач Як-2015
Янукович теж хоче асоціацію, хоча з інших причин, ніж Європа. Капітали його сім’ї під захистом ЄС, також він хоче увійти в історію як євроінтегратор – а це приємно. Але найголовніше – Віктору Федоровичу потрібні гарантії безпеки після 2020 року, бо передати владу йому нікому. Гарантії потрібні не лише від ЄС, а й від Тимошенко, що вона його не мочитиме як під час виборів 2015 року, так і після виходу на пенсію в 2020-му. Основна роль єврочиновників тут – виступити гарантом домовленості у трикутнику ЄС–Янукович–Тимошенко щодо недопущення бойових дій між останніми двома.
Схема тут майже така сама, як і в 2004 році, коли Квасневський, за яким стояла Єврокомісія, приїжджав до Києва, щоб домогтися від помаранчевих гарантій для Кучми. Тільки в 2004-му події розгорталися дуже швидко, а зараз – потихеньку. Ця обставина, а також чіткий дедлайн дають змогу Януковичу не поспішати звільняти Тимошенко. Йде гра на нервах, яка дає йому змогу виграти час, щоб поторгуватися за умови продажу країни.
Звісно, весь цей гамір Віктору Федоровичу не подобається. Спочатку йому буде соромно, що поступився тиску. Але потім він отримає свої дивіденди. Хоча на волі Тимошенко буде присутньою в українській політиці дещо більше, ніж в тюрмі, – вона навіть командуватиме партією. Проте це не страшно, бо позиції кандидатів у президенти Кличка, Яценюка й інших ослабнуть.
Електорат навряд чи зрозуміє, що насправді відбувається. Він увесь час забуватиме, що Юля не зможе балотуватися в 2015 році. Це позитивно вплине на її рейтинг і негативно – на рейтинги інших лідерів опозиції. Тож у 2015 році Януковичу не доведеться звільняти Межигір’я. Можна навіть сказати, що Юлія Володимирівна зробить для Віктора Федоровича вибори. Але не виключно, що ризики для чинного президента зростуть у 2020 році.
Баба з косою
Тимошенко – не лише талановита (у добре відомому криміналістам сенсі) особистість. Як людина мстива, вона напевне хоче взяти реванш – стати президентом і відплатити за увʼязнення та приниження. Але вона буде змушена рахуватися з інтересами ЄС, а відтак до часу не опонуватиме Януковичу, принаймні всерйоз. Зрештою, «лікуватися» в затишній Європі приємніше, ніж у тюремній лікарні в Україні.
Проте не забуваймо, що Тимошенко ще й людина непередбачувана. Тож, якщо вона захоче балотуватися у 2015 році, з’явиться позов до суду з вимогою зняти судимість. І майже напевне Юлія Володимирівна виставить свою кандидатуру в 2020 році. А що? За той час багато чого зміниться, але не для любительки омолоджувальних процедур. Вона напевне забуде дані обіцянки, і декому буде непереливки. В будь-якому випадку, буде дуже весела вистава, друзі.
