Попри відверті перешкоди, опозиція зуміла зібрати в протестній колоні тисячі рішуче налаштованих громадян
«Це не наші, це чужі!» - ствердно мовила пишнотіла пані з біло-сердечним прапором у руках, вказуючи жестами на розцяцькований ВТР, що спускається по вулиці Інститутській. «Це зайці, це не наші», - без крихти сумління повторила жінка.
Аж ніяк не підозрілий бронетранспортер, з двома зайцями-клоунами на борту, промчався столичною вулицею вслід за міліцейською патрульною машиною. На годиннику за чверть на дванадцяту - до початку опозиційної ходи залишається менше 15 хвилин.
«Ось і провокатори! Як же без них?!», - вигукують поважні сивочолі чоловіки, обговорюючи свіжий анекдот про «будинок з потворами на Банковій». За три години мітингу слово «провокатори» прозвучить ще не один раз. А тим часом бойова машина, з двома схожими на сумських роздавачів моркви на борту, сховалася за рогом вулиці Михайлівської. Сховалася, але обіцяла повернутися, та про це згодом.
На ділянці від Майдану Незалежності до Європейської площі уже сформувалася готова до ходи юрба. «Польові» командири у свою чергу намагалися організувати, як окреслив згодом Олександр Турчинов, «революційну дисципліну». Врешті, колона почала крокувати із затримкою в декілька хвилин, тому що велика кількість новоприбулих мітингувальників просто-на-просто не могли швидко влитися в однострій.
Точної кількості присутніх на акції годі встановити. До того ж твердження опозиціонерів та міліціянтів будуть кардинально різнитися. Проте колона була настільки масовою, що неможливо було одночасно споглядати її початок та кінець. А по прибутті «голови» колони на Софіївську площу, ще кілька десятків хвилин довелося чекати, щоб «хвіст» також дістався місця призначення. Тому й пишномовні слова опозиційних лідерів про небувалі з осені 2004 року масштаби акції сприймалися на віру.
Товсторукі братки й кілька монашок
Не встигла колона пройти якихось 200-300 метрів, як з арки на Михайлівську вискочили кілька десятків чергових провокаторів. Проте назвати це несподіванкою було б неправильно. Ще за хвилину-дві до приходу опозиціонерів, журналісти вже почали з’ясовувати в чому справа. Як і «зайці на БТР», «дівчата-монашки» в оточенні групи товсторуких здорованів не могли не викликати передбачливих підозр. Все ж, виставивши транспарант з написом «Арсеній, покажи…» , зникли так же швидко як і з’явилися. Залишається лише незрозумілим, чому вони так легко змогли подолати пильний міліцейський кордон?
А потім послідували полум’яні промови опозиційних «вождів» під не менш полум’яним сонцем. Усі мовці суголосно твердили про єдність та цілісність опозиційного табору, про спільну мету, узгоджені дії, першочергові завдання… Турчинов встиг виголосити текст спільного маніфесту трьох опозиційних партій, в якому йдеться про зобов’язання дійти згороди щодо спільного висуванця на пост Президента у 2015 році. Загалом, кожен з високої сцени говорив про важливість консолідації, небайдужості, дякував присутнім та завершував промову звичною фразою «Юлі – волю!». У свою чергу Віталій Кличко попрохав хвилину мовчання за примусово депортованими в часи війти кримськими татарами, Тягнибок по-ораторськи красномовно твердив про важливість недопуску приватизації стратегічної ГТС, а Яценюк обіцяв влітку «піднімати» Донбас. 
Одним БТРом двох зайців…
В той час, як Арсеній Петрович перераховував основні грядущі цілі, на сусідній Великій Житомирській розгорталася кульмінація «фільму» під назвою «Одним БТРом двох зайців». Вищезгаданий військовий транспортний засіб разом з парою провокаторів «захопили» представники ВО «Свобода» . Ситуація не викликала б такого галасу, якби не аж занадто велика кількість спецназівців. Останні по-міліцейськи грамотно вишикувались в каре й оточили бронетранспортер. Речник силовиків запевнив, що техніку конфіскують для з’ясування всіх обставин. «Зайців-провокаторів», залитих віддалено схожою на кров, червоною рідиною вивели з осереддя конфлікту ті ж таки силовики. 
Не обійшлося й без прогнозованих сутичок. На Михайлівській площі в бійці зійшлися «спортивно підготовлені антифашисти» й «свободівці-опозиціонери». За даними «Телекритики», постраждали й журналісти: в працівниці «5 каналу» Ольги Сніцарчук розсічена губа та побиті руки; фотограф Влад Содель, який намагався її захистити, також отримав ушкодження. За словами пана Соделя, інцидент відбувався на очах у міліції, яка ігнорувала прохання захистити їх.
Зрештою, сьогоднішня акція «Вставай, Україно!» наочно засвідчила наявність тисяч небайдужих та готових відійти від кухонної та «фейсбучної» політики до вуличної. Попри усі «невідкладні» ремонти шляхопроводів, «раптові» замінування, невиправдані обшуки на наявність заборонених предметів… Врешті всупереч робочого для «бюджетників» дня, перенесеного з 3-го травня та нестерпну спеку опозиціонери зуміли зібрати під своїми прапорами тисячі людей. Людей, які щиро переживали, щоб «не наші, чужі» не зірвали свято на «опозиційній» вулиці.
