В Україні почалася деолігархізація.
Коли Москва в минулому році анексувала Крим, а проросійські сепаратисти почали захоплювати владу на сході України, Київ висунув новаторську ідею і став призначати регіональними губернаторами найбагатших людей України у спробі не допустити поширення заворушень на центр країни. Першим з них свою згоду дав Ігор Коломойський.
За його словами, це такий спосіб для олігархів «спокутувати свою провину перед народом, почавши служити державі».
Така політика дала свої результати. На посаді губернатора Дніпропетровської області Коломойський вів боротьбу з підтримуваними Москвою ополченцями, які сьогодні контролюють великі ділянки території на сході. Його фінансова підтримка добровольчих батальйонів мала критичне значення для стримування наступу повстанців.
Але критики олігарха в Києві почали бити на сполох. Вони говорили, що Коломойський використовує своє службове становище губернатора, щоб розширити власну бізнес-імперію, а створені при його допомозі добровольчі батальйони перетворити в особисту армію. Посилилися Страхи на цьому тижні, коли явно віддані Коломойському люди в формі з'явились в київських штаб-квартири двох найбільших енергетичних компаній України, викликавши чутки про боротьбу за владу між олігархом і українським президентом Петром Порошенком.
Але раптово ця тривала тиждень драма отримала несподівану розв'язку. Вчора рано вранці було оголошено про те, що президент відправив Коломойського у відставку з поста губернатора.
Розрив між двома найвпливовішими в Україні людьми, які раніше були союзниками, став воістину політичним землетрусом і найпотужнішим внутрішньою кризою в новому уряді з моменту перемоги в минулому році революції. Він може створити в Україні новий цикл нестабільності в той самий момент, коли країна намагається подолати глибока економічна криза та сепаратистське повстання на сході.
Ця сварка може зіграти на руку Москві, яка виступає проти прозахідного уряду в Києві і дуже зрадіє його краху.
Однак відставка Коломойського також викликала похвалу. «Правильний, необхідний і рішучий вчинок», - повідомив в Твіттері старший науковий співробітник Інституту світової економіки їм. Пітерсона (Peterson Institute for International Economics) і експерт по Україні Андерс Аслунд (Anders Aslund).
Цьому рішенню передувала серія кроків уряду Порошенка, спрямованих на те, щоб підрізати олігарху крила. У цьому місяці парламент прийняв закон, що знижує вплив Коломойського на нафтову компанію «Укрнафта», де він є міноритарним акціонером. А уряд, між тим, спробував посилити свій контроль над державним оператором нафтопроводів - компанією «Укртранснафта», знявши з посади лояльного Коломойському керівника цієї компанії Олександра Лазорка.
За словами двох депутатів Ради, Коломойський в минулий четвер увечері відправив групу людей в польовій формі і в масках в будівлю управління «Укртранснафти», щоб захистити Лазорко. Вийшовши з будівлі, Коломойський заявив журналістам, що він зі своїми людьми звільнив компанію від «російських саботажників», які намагалися встановити там свій контроль.
А в суботу озброєні люди зайняли позиції навколо «Укрнафти». Коломойський заявив, що їхня мета - захистити компанію від «рейдерського захоплення». Влада відреагувала на це дуже різко. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков призначив крайній термін для відведення цих людей, а Порошенко сказав, що ні у одного губернатора не повинно бути «своїх власних кишенькових збройних сил».
Потім послідувала відставка Коломойського.
Важкий перехідний період
Спостерігаючи за цими подіями, пересічні українці з цілком зрозумілих причин відчувають розчарування. Торішня революція Евромайдана, отстранившая президента Януковича від влади, повинна була дати надію на побудову нової України, вільної від корупції, кумівства та протекціонізму, які переслідують її з тих пір, як вона 1991 року здобула незалежність від Радянського Союзу. Передбачалося, що революція обмежить вплив малочисельної групи магнатів, які останні двадцять років розтягували національні багатства і в процесі цього зміцнювали власну політичну владу. Але недавні події показали, наскільки це важко.
«Олігархічна система - це серйозна перешкода і гальма в процесі реформ, - сказав один працюючий у Києві західний дипломат. - Якщо ви хочете побудувати нову Україну, ви повинні порвати з цією системою». Поки ще занадто рано робити висновки, чи є відставка Коломойського таким розривом. Циніки в Києві зазначають, що Порошенко і сам є олігархом, сколотити стан на цукерках.
Коломойський стверджує, що влада його не приваблює, і що політичних амбіцій у нього немає. Даючи за кілька днів до своєї відставки інтерв'ю Financial Times, він сказав, що пішов би з посади губернатора «хоч завтра», «але вони мене не відпустять». У чому причина? «Люди кажуть, що навесні знову почнеться війна», - похмуро заявив олігарх.
Коломойський - людина життєрадісний і товариський, одягнений у футболку, з черевцем і кустистой сивою бородою. Він розташовує до себе і часто дає дивовижно відверті інтерв'ю. Але він також дуже мінливий, і від чарівної усмішки можна миттєво перейти до вибуху гніву. Одному з своїх співрозмовників він сказав, що той «ні х.. не знає», парламент назвав «купою лайна», а своїх критиків - «продажними зрадниками» і «нікчемами».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ять знакових кроків Володимира Путіна
Але під пельмені з горілкою він дуже зворушливо говорив про свою любов до України і про патріотизм, змусить його погодитися на посаду губернатора. Саме почуття національної гордості змусило його під час минулорічного кримського кризи назвати президента Росії Володимира Путіна «шизофреніком-коротуном». Путін у відповідь відгукнувся про нього як про унікальний проходимце.
Але Коломойський каже, що розуміє, чому Путін захопив Крим. «Він просто скористався ситуацією, - пожартував олігарх. - Він такий же рейдер, як і ми».
Коломойський народився в єврейській родині в Дніпропетровську в 1963 році, коли Україна була ще радянською республікою. З ранніх років він виявляв підприємницькі здібності. В молодості Коломойський скуповував плоди шипшини і соняшник, а потім обмінював їх на електротовари. Електротовари він з великим прибутком реалізовував на ринках Дніпропетровська і Одеси.
У 1989 році приїхали з США родичі подарували Коломойському комп'ютер IBM XT, який він продав місцевому підприємству. «Прибуток була більше, ніж я мав від шипшини за місяць», - говорить він. Потім він почав їздити в Москву, де купував комп'ютери, а потім продавав їх українським підприємствам, завдяки чому швидко став рублевих мільйонером.
У 1992 році Коломойський разом з партнерами створив одну з перших в Україні приватних кредитних установ «Приватбанк». Сьогодні це найбільший банк у країні, на частку якого припадає чверть всіх вкладів у національній банківській системі. Створена ним спільно з партнерами бізнес-імперія «Приват» розрослася, і сьогодні представлена в енергетиці, ЗМІ, банківському секторі, нафтохімії, гірничодобувної галузі, і авіаперевезеннях. Forbes оцінює стан олігарха в 1,35 мільярда доларів, але його кар'єра відзначена гучними скандалами, ворожими нападами, завдяки чому Коломойський здобув репутацію одного з провідних корпоративних рейдерів України.
Розширення бізнесу
Здається, що часом Коломойський пишається такою репутацією, але бувають моменти, коли він її відкидає, вважаючи за краще називати свою тактику корпоративним шантажем. Слово «рейдер» він вважає швидше комплімент, ніж образою. Рейдери як вовки - санітари лісу, очищають його від «слабких і хворих» і тим самим добувають собі їжу. Він додає: «Якщо є рейд, значить, для нього є умови. Закон недосконалий. Значить, хтось не вміє керувати та господарювати як треба. Значить, є конфлікт між акціонерами».
Деякі його жертви дають йому відсіч. У минулому році російська нафтова компанія «Татнафта» отримала через міжнародний арбітражний суд компенсацію від України в розмірі 112 мільйонів доларів за захоплення її частки в найбільшому українському нафтопереробному заводі в Кременчуці. Захоплення було здійснено в 2007 році структурами, пов'язаними з групою «Приват».
На початку 2000-х років Коломойський з партнерами почав збільшувати свою частку в одному з найбільш прибуткових інвестиційних проектів - у компанії «Укрнафта». Але його інвестиційне участь виявилося дуже скандальним. За словами аналітиків, компанія протягом кількох років продавала свою нафту пов'язаним з «Приватом» трейдерам за цінами нижче ринкових, роблячи це на щомісячних аукціонах, куди не допускали конкурентів.
Коломойський заперечує, що це була нечесна схема. Нафту з України не йшла на експорт, а в країні був тільки один працюючий завод з його переробки - Кременчуцький, який контролювався групою «Приват». «На ринку був тільки один продавець і один покупець», - заявляє олігарх.
Критики відмахуються від цих доводів. «Від схем такого роду я не бачу ніякої користі ні для держави, ні для міноритарних акціонерів „Укрнафти“, які спільно контролюють 55 відсотків компанії», - сказав генеральний директор Dragon Capital, президент Європейської бізнес асоціації у Києві Томаш Фіала (Tomas Fiala).
Група «Приват» по суті справи контролювала «Укрнафту», хоча володіла там лише 42 відсотками. Згідно з українським законодавством, щорічні збори акціонерів правомочні лише в тому випадку, якщо на ньому присутні інвестори, що контролюють як мінімум 60 відсотків + одна акція. Всякий раз, коли володіє половиною «Укрнафти» державна газова компанія «Нафтогаз» намагалася змінити правління, «Приват» просто не з'являвся на зборах акціонерів. Завдяки такій прийому ця група довгі роки блокувала в «Укрнафті» виплату дивідендів на мільярди доларів.
Компанія досі має 1,8 мільярда гривень виплат (82 мільйони доларів) за 2013 рік. Коломойський сказав, що не буде розподіляти ці кошти, поки «Нафтогаз» не погасить свої борги за газ перед «Укрнафтою» в сумі 100 мільярдів гривень (близько 450 мільйонів доларів), які вона, за словами олігарха, вкрала у його компанії.
В останні роки Коломойський жив життям пострадянського олігарха. Його головна резиденція це будинок на Женевському озері. Він кожен рік катався на лижах у французькому Куршевелі, де, за його власними словами, російські мільйонери поливають свої шашлики «Шато Петрюс». Крім того, належить олігарху супер-яхта за 40 мільйонів доларів.
Рік тому все змінилося, коли він погодився стати губернатором Дніпропетровської області. Це був фатальний вибір, і з цієї причини, Коломойський заявляє, що він став набагато сильнішими і впливовішими своїх суперників-олігархів. «В найтяжчі дні я був на стороні української держави, - каже він. - Коли сталася революція, я показав, що з чого зроблено».
Новий губернатор швидко найняв приватні охоронні фірми, які замінили повністю зниклу з вулиць деморалізовану міліцію. Він також організував серію зустрічей з босами злочинного світу Дніпропетровська і сказав, щоб вони приструнили вуличну злочинність.
«Вони все зрозуміли і виявилися справжніми патріотами України», - сказав Коломойський.
Олігарх об'єднав зусилля з місцевими бізнесменами і почав поставляти української армії бензин, солярку і акумулятори, а також дозволив заправляти військові вертольоти зі своїх запасів в аеропорту Дніпропетровська.
Поряд з цим, він допоміг зібрати добровольців для ведення війни на сході. Було набрано приблизно 2 000 чоловік. За словами Коломойського, він фінансував ці підрозділи тільки з березня по серпень минулого року. Він відкидає твердження про те, що ці формування стали його приватною армією. «Я на боці порядку і держави, - каже олігарх. - Тому я губернатор, а не польовий командир».
Однак немає жодних сумнівів, що згідно Коломойського з добровольчими батальйонами зробили його зовні впливовішими і сильніше. «Його всі бояться, зокрема, Порошенко», - говорить один західний бізнесмен.
Регіональна влада
За минулий рік вплив олігарха розширилося. Одеською областю, на південному сході (так у тексті - прим. перекл.), сьогодні керує один із його близьких соратників Ігор Палиця, який раніше очолював «Укрнафту». У нього також тісні зв'язки з керівництвом величезною Харківської області, яка розташована на північний схід від Дніпропетровська.
Коли зірка Коломойського почала сходити, удача відвернулася від інших олігархів. Віктор Пінчук, з яким він веде правову баталію у Високому суді Лондона, страждає з-за того, що Росія закриває свій ринок для його сталевих труб. Дмитро Фірташ в березні минулого року був заарештований в Австрії на прохання правоохоронних органів США за підозрою в корупції. Пізніше його відпустили під заставу, але він досі залишається в Австрії. Найбагатший український бізнесмен Рінат Ахметов заплямував себе тісними зв'язками з Януковичем, і тепер він тихо сидить в Києві.
«Епоха олігархів пройшла, - каже Коломойський. - Настала ера одного-єдиного олігарха».
Тим не менше, влада почали потихеньку тиснути на Коломойського. У березні український парламент прийняв закон, що знижує кворум, необхідний для скликання зборів акціонерів у будь акціонерної компанії відкритого типу до 50 відсотків + 1 голос (раніше він становив 60%+ 1 голос). Цей закон суттєво зменшив влада олігарха над «Укрнафтою».
Але найважливіші заходи проти Коломойського були прийняті лише після того, як він в останні дні влаштував незвичайну демонстрацію сили на вулицях Києва. Це підстьобнуло влади і змусило їх діяти. Автор журналістських розслідувань Сергій Лещенко, став сьогодні депутатом, говорить, що поява бронетранспортерів і автоматичної зброї на вулицях столиці «було схоже на перший акт військового перевороту».
«Коломойський поставив під сумнів монополію влади на застосування сили. І залишаючись на губернаторському посту, він підривав легітимність президента Порошенко і всього уряду, - написав цей депутат. - Це стало точкою неповернення».
Джерело: | Теги: олігархи
