Україна приречена стати федерацією - політолог

В Україні не має виходу, аніж стати федерацією.

У Європі - велике розчарування в Україні. Мали великі надії на те, що набагато швидше йтимуть перетворення, будуть реформи. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів політолог та історик Костянтин Бондаренко.

- Зараз думають, що робити з нами, - каже. - Є розуміння: події тут є відображенням зіткнення Америки й Росії. Європа не хоче втрачати економічні стосунки з ними та сваритися. Найпростіший спосіб – федералізація України. Про це вже почули від голови Європейської ради Германа ван Ромпея. Торік соціологія говорила, що 21 відсоток українців підтримують федеральний устрій.

Цей процент може зрости?

Держава надто нерівномірно формувалася. За клаптиковим принципом. Власне територія України – десять центральних областей. Решта – приєднані до чи після Другої світової війни штучним способом. Йдеться про частину Луганської області, Одеської, Крим. При централізаторській політиці не відбулося усвідомлення себе українцями – як єдиної нації. Немає єдиного історичного бачення, основи. Живемо в кількох вимірах, без єдиного бачення майбутнього. Рано чи пізно прийдемо до федералізму, або пройдемо через хвилю диктатури. В Іспанії часів Франко була небезпека, що деякі провінції відколються. Для Франко було важливо зламати хребет сепаратизму й об'єднати країну.

Порошенко бачить себе українським Франко?

За психологічними характеристиками він не може бути диктатором. Намагається балансувати, проводити закулісні перемовини. Головна його проблема, що не вміє формувати команду. Намагається все робити сам. Якщо потрібно вирішити міжнародні питання, не покладається на Клімкіна чи Чалого. Порадиться, але зробить по-своєму. З інших питань – так само.

Порошенко – бізнесмен. Хоче розпорядитися повноваженнями. Розуміє, що будь-який актив треба капіталізувати. Він був би гарним президентом для стабільної країни. Також треба зважати, що зараз у нас більше повноважень в уряду та парламенту.

Коли Ярему призначали генпрокурором Порошенко публічно сказав, аби той посадив трьох своїх друзів. Поки що не бачимо результатів.

Порошенко ж не уточнив, куди посадити. Може, в крісло, - сміється Бондаренко. – Це були слова Лі Куан Ю -прем'єр-міністра Сингапуру. Але йому було простіше. В Південно-східній Азії традиції корупції не такі глибокі, як в слов'янському світі. Вона була привнесена французькими й британськими колонізаторами. Боротьба з корупцією стала як повернення до свого коріння. Україна формувалася з часів Київської Русі на перехресті торгових потоків як купецька держава. Де все базувалося на торгово-цінових моментах. Шляхта після Хмельницького чи Мазепи добивалася від царизму не незалежності країни, а зміни митної політики.

Суспільство вже не хоче так жити.

- Будь-яка соціологія показує: наше суспільство бореться з корупцією до того моменту, поки не візьме в ній участь.

Чому за дев'ять місяців після Майдану не розпочали жодної реформи?

Найбільша вина в цьому – прем'єра Яценюка. Він не здатен провести жодну з них. Є частиною системи. Страшенно боїться, що завтра йому не подзвонить посол США. Це буде сигналом, що впав у немилість.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нонсенс: "ОП" не захотів очолювати комітети

Парадокс у тому, що сьогодні Яценюк є одним із найпопулярніших політиків. Гройсман був би не гіршим за нього прем'єром. Має управлінський досвід на рівні Вінниці. Можливо, не було б конфлікту з Порошенком. А тут він є.

На який компроміс може піти Порошенко у питанні федералізації?

- Поки не готовий до поступок. У Європі хотіли б знайти вихід для України. Є кілька варіантів. Існують Дейтонські угоди 1995 року. Після тривалої трирічної війни між сербами та боснійцями їх посадили за стіл переговорів. Америка взяла карту Боснії, провела лінію і сказала: тут житимуть серби, в тут – мусульмани. Одна частина буде називатися Боснія і Герцеговина, інша – Республіка Сербська. Все це в рамках однієї держави. У них є спільний парламент, три президенти – обирають серби, мусульмани та хорвати. Дейтонські угоди для України – можлива форма. Тоді може бути президент від Донбасу.

Є ще варіанти, які передбачають пошук внутрішнього компромісу. Для цього потрібно, щоб Київ визнав представників Донбасу та почав з ними переговори. Сьогодні такого немає.

Будь-яка революція закінчується диктатурою. Зараз ми переживаємо період між ними. Диктатура може бути м'якшою – закону, а може й жорсткою як у 1920-1930 роки в Радянському союзі.

Чого чекати найближчим часом?

- Ситуація в економіці погіршується. Будь-яка найменша реформа може стати поштовхом до нового невдоволення та Майдану - як тільки народ відчує якесь серйозне погіршення. Терпець може увірватися у будь-який момент. У Франції у 1830 році революція почалася з того, що ціни на хліб піднялися на чотири відсотки. У нас таке неможливо, бо пружина має великий запас міцності. Ми проходимо той же шлях, що і Європа. Тільки у більш стислий період. Процеси, які у нас відбуваються протягом 23 років, там йшли два з половиною століття.

Якою бачите Україну за рік?

- За цей час мало що зміниться. Але за десять маємо непогані шанси.

Нагадаємо, Кость Бондаренко довгий час був патроном та політологом Партії регіонів, тому й не дивно, що "приреченість" федералізації є пріоритетом.