Виклик номер один для України 2022 року – загрози з боку Росії. Ймовірність масштабного збройного протистояння висока.
Про це розповів політолог Михайло Басараб.
– Накопичення великих військових сил РФ на кордоні може свідчити, що в будь-який момент агресія переросте в масштабніші бойові дії, – говорить він. – Не бачимо однозначного наміру Росії розв'язати більшу війну проти України. Поки це виглядає як момент психологічної спецоперації на залякування нас і наших західних партнерів. Але готуватися до несподіванок треба. Передусім зміцнювати сектор традиційної оборони.
Агресивна політика Росії може проявлятися і в засобах енергетичного шантажу. Вже сьогодні бачимо: диверсійні дії в постачанні газу до Європи призводять до неймовірного стрибка цін. Взимку Москва може пробувати колапсувати Європу. Це вплине на політичну атмосферу і матиме наслідки для України.
Москва використовуватиме "газову дубинку" щодо рішень, які стосуватимуться України
Паралельно з енергетичним шантажем Росія нав'язуватиме геополітичні рішення – НАТО, Європейському Союзу. Москва використовуватиме "газову дубинку" щодо інших рішень, які стосуватимуться і України зокрема. Сьогодні бачимо, що Росія висуває ультиматуми і США, і Європі щодо нерозширення НАТО, згортання озброєнь на території Європи.
У чому США та Європа можуть поступитися Росії?
– Все залежатиме від її вимог. Якщо йтиметься про фактичне згортання присутності НАТО і США в Європі – малоймовірно. Але по дорозі в переговорному процесі Росія може висувати й інші вимоги. Прийнятніші для Заходу. Сьогодні Путін висуває максимальний пакет побажань. Можливо, щоб здобути щось менше.
Можуть висувати для нас пропозиції примусу до неприйнятних поступок Росії по Донбасу. Кремль постійно нагадує, що Захід, мовляв, повинен змусити нас повністю виконати Мінські домовленості. Це теж елемент агресії проти України. Поруч із застосуванням сили РФ хоче схилити нас до неприйнятних поступок.
Путін висуває максимальний пакет побажань. Щоб здобути щось менше
Як за таких умов має діяти українська влада?
– Налаштованість глави нашої держави на мир забудь-яку ціну, прагнення безпосередньо зустрітися з Путіним, щоб про щось домовитися – засадничо неправильний підхід. Росія давно дала відповіді на питання, чому розв'язала війну проти нас. Чого прагне. Домовитися з Путіним про мир – неможливо. Лише на його умовах. Особливий статус Донбасу, зміни до Конституції, яких вимагає Росія, це для нас неприйнятно. Виконання забаганок Путіна призведе до руйнації української державності.
Зеленському треба дати зрозуміти, що Україна не піде на виконання неприйнятних для нас умов. Що чинитимемо опір, оборонятимемося і захищатимемося. Президент має робити все можливе для об'єднання зусиль з нашими західними партнерами. Дії, кроки і заяви мають бути вивіреними і будь-які сигнали від нас мають свідчити: Україна не переглядатиме свій курс на членство в НАТО, буде боротися за свою свободу до переможного кінця. А заяви про зустріч з Путіним, щоб домовитися про мир підривають цю позицію.
Не вірю в переможні прямі переговори Зеленського з Путіним. З ним можна говорити лише в присутності західних союзників і про невеликий перелік питань. Зокрема, за яких умов Росія виведе свої війська з України, демонтує окупаційні адміністрації і зробить це без жодних умов для України. Також – обсяг компенсації через завдані нам збитки внаслідок збройної агресії та окупації Криму і частин Донецької та Луганської областей.
Які ще виклики стоять перед владою 2022-го?
– Оборонний сектор має бути пріоритетом номер один. Також треба звертати увагу на глобальну економічну ситуацію. Долаючи наслідки пандемії, західні уряди накачали свої економіки великою грошовою масою. Це призвело до інфляції, росту цін, невиправданого ажіотажу на ринках. Зазвичай така картина спостерігається перед глобальними економічними потрясіннями. Врешті-решт це призводить до формування великих фінансових бульбашок, перегрітого попиту. Це стосується і України. У нас відкрита економіка, залежимо від ситуації на Заході. Немає впевненості, що Україна готова до цих викликів.
Зеленський часто переходить до ручного управління державою
Дії влади призвели до управлінського розбалансування. Зеленський часто переходить до ручного управління державою. Коли нехтуються інституційні баланси. Зокрема, відносини між Офісом президента, урядом та парламентом. На догоду певним рішенням, створюють неприємні прецеденти - як великі державні закупівлі в обхід процедури Prozorro. Чи коли Зеленський фактично блокує судову реформу, не розпускає Окружний адміністративний суд Києва.
Незрозумілі процеси в судовій реформі викликають питання як до Зеленського, так і до його контрольованої більшості. Цей режим ручного управління створює спокуси, які призводять до величезних зловживань з боку Зеленського і його оточення. Як наслідок – спостерігаємо за такими скандалами, як з Олександром Гогілашвілі (звільнений заступник міністра внутрішніх справ. Кидався на поліцейського в Києві з матюками, бо той його зупинив на дорозі, а на блокпості на Донеччині сіпав поліцейського, який хотів перевірити документи. Досвіду в правоохоронних органах до призначення на посаду не мав, начебто має російський паспорт. Його дружина – особиста помічниця президента. – Gazeta.ua ) та іншими випадковими людьми у владі. Руйнуються інституції, баланси, застосовується ручне управління, на посади призначають випадкових людей. Так може тривати певний час. Але система даватиме збій.
Який запас міцності?
– Він не такий великий. Держава слабшає. Це створює величезне поле для корупційних зловживань.
Маємо явні спроби Зеленського встановити квазіавторитарний режим. Його дратує свобода слова. Болісно реагує на критику. Будь-які спроби журналістів розслідувати зловживання сприймає як персональну образу. Раніше це можна було виправдати відсутністю політичного досвіду. Зараз це вже особисте ставлення до свободи слова. Вдається до політичних репресій, замовних переслідувань опозиції, журналістів. Це свідчить про незрілість керувати в умовах демократії. За таких обставин на нас чекатимуть додаткові виклики – безпекові, економічні. В купі це може призвести до неадекватної поведінки Зеленського на вимоги опозиції, суспільства, на діяльність журналістів. Будь-який черговий привід може спровокувати неприпустимі речі.
Банкова намагається створити свій медіахолдинг
Коли його ще сприймали як коміка, то не вірили, що здатен застосувати силу. Ніхто б не порівняв цього веселого хлопця з 95 кварталу з Януковичем. Тепер для більшої кількості людей зрозуміло, що цілком може вчинити, як Янукович. Можливо, повестися ще жорсткіше в схожій ситуації.
Президент побачив, що йому бракує медіаресурсів для впливу на масову свідомість. Банкова намагається створити свій медіахолдинг. Кажуть, що для інформаційного мовлення придбали декілька музичних телеканалів, зокрема М1 і М2. Також до цього пулу хочуть додати телеканал "Рада". Це виглядає як рейдерське захоплення парламентського телеканалу, аби зробити з нього рупор влади. Зеленський копіює стиль Януковича, "регіоналів". Але навіть вони не вдавалися аж до таких брутальних дій як захоплення каналу "Рада".
Чи можливі дострокові парламентські вибори?
– Поки підстав немає. Можливо, з технологічних міркувань Зеленський вирішить, що вибори необхідні і треба скористатися шансом, аби закріпити становище. Або у відповідь на потрясіння може бути реакція суспільства – чи масштабніша війна, чи кризові процеси, які змусять владу переобрати парламент чи президента.
Джерело: | Теги: Зеленський, політика
