Опозиціонери мають три завдання: перше – усунути режим Януковича; друге – зробити такі запобіжники, які не дадуть можливості реваншу; третє – змінити систему відносин в країні.
Так заявили народні депутати від фракції "Свободи" на телевізійному проекті “Політклубу з Віталієм Портниковим” , що на ТВі.
Останнім часом в українському політикумі лунають заклики до загальнонародного повстання проти влади. Опозиції справді вдасться щось зробити – чи вона буде маргіналізована? Що може відбутися насправді, якою буде тактика опозиційних політиків?
Гості програми: Леонід Ємець, народний депутат України, ОО “Батьківщина”; Сергій Каплін, народний депутат України УДАР; Ігор Швайка, народний депутат України, ВО “Свобода”; Геннадій Зубко, народний депутат України, ОО “Батьківщина”; Тетяна Донець, народний депутат України, ОО “Батьківщина”; Олександр Мирний, народний депутат України, ВО “Свобода”; Олександр Данилюк, координатор громадянського руху “Спільна справа”; економіст Андрій Новак; Ярослав Діденко, голова громадського руху “Кияни разом”; Сергій Висоцький, політичний оглядач Liga.net; Юрій Левченко, керівник аналітичної служби ВО “Свобода”; блогер Сергій Рачинський; Ольга Лень, головний редактор сайту NEWSru.ua; Віктор Трегубов, журналіст “Дзеркала тижня; Володимир Іщенко, керівник моніторингу протестів Центру досліджень суспільства; Олександр Голубов, журналіст тижневика “Корhеспондент”; Леонід Швець, публіцист, політичний оглядач; політологи Сергій Таран, Олексій Краснопьоров, Віталій Кулик; правознавець Борис Максимчук.
Леонід Ємець: За минулий рік по Україні винесено всього 0,14% виправдальних вироків. Це свідчить про те, що коли ти попав в систему, вона тебе з’їсть, незважаючи на те, правий ти чи ні. І це свідчить про те, що Янукович усіма доступними йому методами буде залишати себе при владі.
Рішення йти в люди ми ухвалили тоді, коли стало зрозуміло – Янукович поставив хрест на євроінтеграції. І ми зрозуміли, що він піде шляхом беззаконня на своїх виборах 2015 року.
Сергій Каплін: 451-й депутат – за порогом Верховної Ради. Якщо ми зможемо мобілізувати велику кількість людей, які розумітимуть, що вони прийшли відстоювати своїх лідерів і свій план дій – тільки за цих умов зможемо ефективно здійснити протест. Усі інші способи його реалізувати призведуть до того, що в Україні ніколи не буде революції, ніколи не буде ефективних протестів і українець перестане вірити українським лідерам і українським політикам.
Ігор Швайка: Те, як сьогодні діють Партія регіонів та їхні сателіти-комуністи, свідчить про те, що є завдання знищити український народ. І сьогодні в депутата від ПР є дилема – піти за покликом совісті, бо він також на цій землі живе, або виконати явно злочинне розпорядження…
Що зараз хоче опозиція? Наше перша завдання – усунути режим Януковича. Друге – зробити такі запобіжники, які не дадуть можливості реваншу. І третє – змінити систему відносин в країні. Адже революція – це не п’яні матроси і картавий Ленін, це зміна суспільних відносин, коли є нормальний конструктивний діалог між політичними опонентами, які насправді перед зовнішніми загрозами виступають як єдина сила, що захищає національні інтереси.
Сергій Таран: Революції починаються зі створення мереж і організації структур. Є велика небезпека, що те, що зараз відбувається, перетвориться на разову акцію. Революції стають успішними, якщо в політичних партій, які їх організовують, розвинені мережі на місцях, осередки.
Олександр Данилюк: Безперечно, щоби революція була ефективною, мають бути кульмінаційні події – такими були парламентські вибори. Найближчими такими подіями буде неминуче проведення референдуму щодо входження України до Митного союзу і ймовірної зміни конституційного ладу в країні. От саме до цього і треба було б готуватися. Про підготовку до такого референдуму свідчить глобальна масштабна підготовка законодавчої бази, яка зараз відбувається на рівні ЦВК, Кабміну.
Референдум відбудеться – і він ставить під загрозу існування України як незалежної держави і того конституційного ладу, який є. І саме цей момент може стати підставовим, щоби вивести людей на вулиці й організувати революцію. Якщо ж завдання опозиції провести демонстрацію – то так і скажіть…
Андрій Новак: Головний порядок денний України у 2013 році – це доволі висока ймовірність підписати в листопаді Асоціацію з ЄС. Для цього Україні за два місяці треба продемонструвати відчутний прогрес по 11 пунктах, які виставив ЄС. Логічне запитання – що робить влада й опозиція, щоби за цей час здійснити відчутний прогрес? Зараз треба не блокувати ВР, а прийняти зміни до регламенту, щоби вона ці два місяці працювала безперервно.
Олександр Мирний: Всі розуміють, що це не буде Помаранчева революція. Це буде боляче, це буде страшно, буде застосування сили. І якщо ми не переконаємо людей, вони не піднімуться. Бо якщо людина не розуміє різницю між владою й опозицією, то це шлях в нікуди для всіх…
Вінстон Черчилль казав, що політик думає про наступні вибори, а державний діяч думає про країну. От зараз ми думаємо про країну. І чого в нас немає, ми знаємо. І знаємо, що нам разом треба робити.
Віталій Кулик: Революція – це не просто зміна керівництва, це зміна відносин, економічних відносин, підходів до управління. Тобто системна зміна. Що робить зараз опозиція? У них є стратегія зміни відносин, системи, у них є спільне бачення держави? Немає. Довіра громадян під час голосування – це одне, а довіра до політичних інституцій, які називають політичними парламентськими партіями, – це інше.
Ми маємо кухонну революційність, недовіру до політичних гравців – і ми не маємо стратегії від опозиції. Ми маємо черговий перформенс, який збирається організувати опозиція… Наразі є лише одна вимога – зміна керівника, лідера. Але від суми додатків сума не змінюється.
Сергій Рачинський: Двадцять років розбудови державних інституцій завершилися тим, що ми фактично опинилися на різних боках великої річки, біля якої живемо. На одному березі – влада і вся державна структура, на іншому боці – населення. Нас фактично нічого не об’єднує, ми живемо в різних світах, говоримо різними мовами, не розуміємо їхніх цінностей, а вони – наших. Єдине, що нас пов’язує – це невеличкі грошові потоки, якій йдуть через цю річку: значно більше від нас туди, і набагато менші від них до нас.
Справжньою революцією буде ситуація, коли ми тут, на нашому березі, розвалимо місточки, які поєднують нас зі структурами, котрі живуть за наш рахунок, і почнемо будувати горизонтальне суспільство. Оце і буде справжньою, найнебезпечнішою і реальною революцією.
Володимир Іщенко: Зараз зростають протестні настрої і зростає кількість протестних подій – у 1,5 разу порівняно з попереднім роком. Більшість протестів піднімають соціально-економічні питання. Однак політичні партії брали участь лише у 19% цих протестів. Більшість протестів – це спонтанні зібрання неформальних ініціатив громадян. І дуже часто партії використовують такі акції для самопіару. А це не створить довіри до партій, вони не стануть репрезентантами низових громадських ініціатив на парламентському рівні.
Олександр Голубов: У маркетингу є принцип – розчаровані очікування клієнтів. Думаю, що це важливо і для політичних партій. Гірше навіть не погано себе прорекламувати, а прорекламувати якось дуже помпезно, а потім не зробити того, що обіцяли. Й опозиція зараз стає лідером розчарування своїх клієнтів.
Леонід Швець: Ніщо так не виявило політичну кризу в опозиції, як невчасна заява Арсенія Петровича. Це фальстарт, тобто річ, неприпустима в ситуації, коли суспільство чекає реальних серйозних кроків.
Це не тільки криза довіри – тут три кризи в одній банці. Криза ідей. Єдине, що ви можете сказати, – що вам потрібна нова влада. Дякую, потішили, ніхто, крім вас, цього не знає… Далі – криза організації. Після того, що ляпнув Яценюк, – скільки часу вам знадобилося для того, щоби сказати, що ви маєте на увазі щось інше? Це стосується "Батьківщини", я вже не кажу про УДАР і "Свободу", які просто відверто кажуть: "Ми вирішили до народу сходити". Навіщо ви з нього виходили? Третій момент – в опозиції порушена комунікація.
Віталій Портников: Справжню революцію завжди здійснює народ, а не політичні партії. Не було в світі жодної революції, яку здійснювали б політичні партії. Тому що народ завжди змінює той лад, який існує в країні. І це означає, що жодних змін в Україні не буде до моменту, поки самі люди будуть цих змін бажати.
Політичні партії можуть йти до людей і роз’яснювати їм ту кризову ситуацію, в якій опинилася Україна. Водночас люди можуть розуміти цю ситуацію без цих політичних партій. Але зрозуміло, що рядові українці можуть дочекатися змін у своїй долі тільки тоді, коли вони візьмуть відповідальність за своє майбутнє вчинки на себе, а не будуть перекладати їх на “Батьківщину”, УДАР чи “Свободу”. Українців можуть врятувати тільки самі українці.
Хто скористається плодами революції, яку здійснює народ? Плодами революції завжди користаються найбільш радикальні, найбільш небезпечні сили. І через півроку після такої революції ми подивимося, чи зможе “Свобода” захопити будинок уряду, чи зможе Олег Тягнибок оголосити тимчасовий революційний комітет і стали нашим новим Троцьким – або це зробить лідер якоїсь іншої партії. Але ми розуміємо, що революція – це завжди крок до авторитаризму.
Чи можемо ми демократичним шляхом побудувати цю державу, щоби в ній працював парламент, працював уряд, працював президент і це було на користь Україні, а не на її горе, як це відбувається в наш час? Якщо ми хочемо зберегти цю державу, ми маємо з політичною елітою, з громадянами знайти такі важелі впливу на владу, які примусили б її виконувати очевидні обов’язки, а не використовувати свої місця для самозбагачення і знищення демократії.
Джерело: | Теги: революція, опозиція, Свобода, Партія Регіонів
