Історія України пам'ятає кілька епізодів, коли варто було просто зібратися з силами і піти.
Про це повідомляє блогер Руслана Джабб.
Він зазначив, що неодноразово були випадки, коли після тривалої боротьби братські обійми були розірвані, і залишалося зробити останнє зусилля - не озиратися назад. І завжди знаходилися ті, хто озирався і бачив далеко бредущу зі сходу фігуру. І казали: послухаємо його, непоганий на вигляд хлопець, та й дарма що йшов здалеку? Не всі погоджувалися, але деякі затримувалися послухати. Гостя слухали, він говорив правильні і зрозумілі багатьом речі, а за цією розмовою залишалися непомітними з'являються з мороку маршируючі колони окупаційних московських полків, роти карателів з НКВС, вагони-теплушки і продовольчі загони. Коли їх помічали, було пізно. Сідлали коней, хапалися за шаблі, спішно заправляли стрічки у кулемети. Але битва була програна, не розпочавшись. Черговий шанс залишався в пам'яті пережили возз'єднання братніх народів і на сторінках підручників історії...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бабченко: Україна втрачена для руського світу на кілька століть
«Це не русофобія і не зрада ідеалів Європи, Майдану і гуманізму. Просто я хочу, щоб діти, які народжуються нині в нашій країні, не жили в черговий раз на окупованій території. І якщо для цього потрібно вирити на східному кордоні рів з крокодилами, які будуть жерти всіх без розбору, не замислюючись - хто з них друг, а хто ворог, я скажу лише одне - хто з вас знає надійного волонтера, що збирає гроші на цих крокодилів», резюмував на jubb.
Джерело: | Теги: Росія
