Яку війну веде Росія проти України?
Оскільки ніяких воєн, окрім як тієї, що в Україні, Росія не веде (правда, і ту заперечує), всі здивувалися - як це розуміти? Адже таке звання просто так не присвоюється. Невже настав час, як у випадку з кримськими «зеленими чоловічками», зізнатися в «маленькій військовій хитрості». Подивилися формулювання нагородження: «За масовий героїзм і відвагу, стійкість і мужність, проявлені особовим складом бригади в бойових діях по захисту Батьківщини і державних інтересів в умовах збройних конфліктів, та враховуючи її заслуги в мирний час».
Так, дійсно довга докладна перша частина дуже схожа на зізнання. Правда, білий пухнастий заячий хвостик «і враховуючи її заслуги в мирний час» залишає можливість подвійного тлумачення.
Тоді почали уточнювати місця базування зазначених частин. 11-а окрема десантно-штурмова бригада дислокована в Улан-Уде, 83-а окрема десантно-штурмова бригада - в Уссурійську, 38-й окремий полк зв'язку ВДВ - у Підмосков'ї (Щолковський район).
Ага, Улан-Уде! Відразу ж згадалися численні свідчення про бурятських військових з характерною зовнішністю, зафіксованих у зоні АТО. Зокрема, обширне інтерв'ю в «Новой газете» з обпаленим танкістом Доржі Батомункуєвим, який воював під Дебальцевим. Але це 5 окрема танкова бригада (також базується в Улан-Уде).
Утім, знайшлися й інші, правда, менш відомі й очевидні дані. Пост від 20 січня відомого блогера Іраклія Комахідзе, який якраз спеціалізується на дослідженні участі російських військових у «гібридної війні в Україні». Ось у ньому-то й розказано і про 5-у окрему танкову бригаду, і про 11-у окрему десантно-штурмову.
«Вісті з Бурятії - В Улан-Уде доставили 20 «200-тих».
За інформацією моїх друзів, активістів, громадських діячів із Бурятії, днями в Улан-Уде прибув «вантаж 200» - 20 російських військовослужбовців убитих, у недавніх боях на українському Донбасі. Всі убиті рахувалися у складі 11-ї окремої десантно-штурмової бригади (ОДШБр) ВДВ ЗС РФ, що дислокується в Бурятії в Улан-Уде, в містечку Сосновий бір (так звана Сосновка).
«Відряджені» в Україну десантники 11-ї ОДШБр діяли спільно з десантниками 76-ї дивізії ВДВ із Пскова, у складі зведеного підрозділу (батальйонно-тактичної групи), який в останніх боях на Донбасі зазнав значних утрат від ударів української артилерії.
Тепер найцікавіше, ніхто з сімей убитих на Донбасі не повинен розраховувати на отримання компенсацій, оскільки перед відправкою у «відрядження на південь» російським командуванням був підписаний наказ на звільнення цих військовослужбовців з лав Збройних Сил Росії з відкритою датою.
Громадські діячі також підтверджують раніше озвучену інформацію про те, що військовослужбовці контрактної служби 5-ї танкової бригади з Улан-Уде (батальйонно-тактична група якої в листопаді 2014 була перекинута в Ростовську область), у масовому порядку розривають контракти і відмовляються від відряджень, що викликало гнів у Генштабі ЗС РФ і потужний тиск командування на солдатів-контрактників, оскільки ні в одній частині в РФ такої масової відмови воювати проти України не було».
20 січня, нагадаю, час боїв навколо Дебальцевського плацдарму. Так що, дуже схоже, що ці давні дані, нарешті, отримали підтвердження...
У кожному разі, до вечора здавалося, що так, це вже майже офіційне визнання участі в українській війні. Але все розвернув путінський прес-секретар Дмитро Пєсков, який дав у середу ввечері свої, за звичаєм, спритні коментарі. «Конфлікти на сході України? - строго запитав Пєсков і тут же чітко відповів, - про це мови бути не може, не могло і не може, оскільки ми знаємо, що російські збройні сили не мали і не мають ніякої причетності до цих подій».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ять знакових кроків Володимира Путіна
Так а за що ж тоді «гвардійські»?! Відповідь прес-секретаря була воістину шедевральна: «В цілому такі підписуються укази, що називається, за сукупністю заслуг і в плані участі в навчаннях, і т.д.»
Вражаюче пояснення! Знаєте, в колишні часи гвардійським частинам частенько присуджувалися імена тих місць, де вони себе проявили. А ось у цьому новому випадку, як зазначені частини називати? Сукупно-заслужена 11-а окрема десантно-штурмова бригада? Або Участі-в-ученнях 83-тя ОДШБ? Або Ітедешний 38-й полк зв'язку ВДВ?..
І грізні десантники, що завжди наводили стільки «шороху» 3 серпня, дозволять так над собою знущатися?
Схоже, на наступний день у Кремлі усвідомили незручність таких пояснень і взялися підправляти їх. Нові заголовки вже зовсім інакше розставляли крапки над «i»: «Пєсков: звання гвардійських частин ВДВ присвоєно через КТО на Кавказі». Інша справа, куди вже ясніше.
Однак почитаємо саму нову заяву, приписувану державними ЗМІ Пєскову: «За радянських ще часів підрозділи гвардійських з'єднань і військових частин виконували різні бойові завдання. Багато офіцерів, які в цих підрозділах проходять службу, були задіяні в ході контртерористичної операції на Північному Кавказі і були нагороджені високими держнагородами».
При позірній простоті і чіткості заяви тут усе ще більше заплутується. Виявляється, «різні бойові завдання» виконувалися «за радянських ще часів». Тобто, це як. Звання «гвардійські» дано за подвиги 30-50 річної давності? Якось дуже... Не краща і решта пояснення. Якісь окремі офіцери (хай і «багато») брали участь у КТО на Кавказі і за це були нагороджені...
Тут же було перевірено історичні джерела, і виявилося, що особовий склад 83-ї бригади брав участь у першій чеченській кампанії (1994-1996, причому, тільки в складі зведених підрозділів, сама бригада на Північний Кавказ не перебазовувалася). А військовослужбовці 38-го полку зв'язку брали участь в обох чеченських війнах. Про вже більше нам відому 11-ю ОДШБ - взагалі нічого.
Тобто, іншими словами, пана Пєскова можна зрозуміти так, що ці частини стали «гвардійськими» за участь у Чеченських війнах? Так?
Цікаве пояснення, враховуючи нинішню вагомість у Росії теж учасника тієї війни, правда, спочатку з іншого боку, Рамзана Кадирова. Якщо продовжувати далі цю тему, то, їй-богу, мабуть, краще Пєскову повернутися до варіанта з участю в радянських ще конфліктах або з масовим героїзмом, виявленим на навчаннях (за принципом, сформульованим у ті ж радянські часи: «Війна - фігня, головне - маневри!»).
Як не крути, а пояснення напрошується тільки одне - за Україну це, за Донбас. Тільки сказати соромляться. Виходить, яка війна, така і гвардія - Гібридна Гвардія Росії.
І дуже б хотілося почути, що кажуть із цього приводу кадрові професійні військові, не спецслужбісти, а саме військові. Адже війна завжди пов'язана з кров'ю, смертю і з поняттям честі. Наскільки нормальною їм, кадровим, видається ситуація, коли влада навіть не може доступно, не ганебно, пояснити за що присвоєно звання «гвардійська»? Адже чимось воно заслужене. Чиєюсь чималою кров'ю оплачене...
Питання, на яке поки що немає відповіді.
Є у цій історії й інша сторона. Гвардійські частини - це назавжди. І через роки, десятиліття, ветерани будуть пам'ятати і переказувати новачкам, як вони воювали проти «укропів». А з іншого боку українські гвардійці так само будуть розповідати, як вони захищали Батьківщину від російських окупантів.
І ось це вже - справжній розкол, який не можна стулити. І на чиїй стороні тут правда - очевидно. Бо, як написав один уродженець Києва, «Правду говорити легко і приємно».
В Україні ховають і поминають героїв цієї війни, не ховаючись, не соромлячись. Стають на коліна, побачивши кортеж. Називають іменами героїв сквери, вулиці, військові підрозділи. А що в Росії? У кращому випадку - дозвіл написати прізвище на могильному горбку (що ще недавно було заборонено, наприклад, на Псковщині). Ну, і фінансові компенсації - щоби близькі мовчали, глушачи докори сумління: «Що поробиш, треба дітей ростити...», «Що поробиш, треба старість доживати...».
Так, поява нових гвардійських частин розколе Україну і Росію ще більше, ніж так звані гвардійські стрічки (вони ж «георгіївські»).
У зв'язку з цим наостанок хочу розповісти реальну історію, яку знаю з перших рук. У соцмережах познайомилися дівчина з Одеси і хлопець з Челябінська. Про політику обоє принципово не говорили. І нічого політичного принципово не перепощували. Така знайома самотність у мережі на двох. Виникло, як кажуть у жіночих романах, «душевне єднання». Інтернет-роман... Але до 9 Травня хлопець надіслав їй у подарунок віртуальну гвардійську стрічку. Вона ж відмовилася її прийняти і сказала, що згодна тільки на зображення червоного маку. Він почав давати їй багатослівні пояснення в дусі «діди воювали». Дівчина з цією тезою не сперечалася, але, зі свого боку, пояснила, що конкретно ці кольори, ці стрічки їй стали неприємні, оскільки асоціюються з агресією, з роботою диверсантів і провокаторів, завдання яких - щоби в Одесу прийшла війна.
У підсумку він назвав її «фашисткою», вона його - «ідіотом». На тому й розійшлися.
Але їм (ні кордонів спільних, ні довгого життя разом) простіше було це зробити, ніж великій Росії та великій Україні, які й досі у клінчі.
