У боях за Україну поліг Тарас Шпук (позивний Череп) - ветеран, активіст, тренер на "Іграх нескорених" і колишній співробітник благодійного фонду "Повернись живим".
Йому було 34 роки. Як Тарас загинув під час виконання бойового завдання у складі групи спеціального призначення. Його смерть стала першою бойовою втратою серед колишніх чи чинних працівників "Повернись живим" від початку повномасштабної війни.
Народжений і вирощений в Івано-Франківську, Тарас був учасником Революції Гідності та одним із тих, хто долучився до війська ще у 2014 році. Його добре знали не лише у ветеранському середовищі, а й у Збройних силах, волонтерських ініціативах та серед тих, хто займається розвитком спорту для ветеранів.
"Тарас був у буквальному сенсі директором України - знав усіх і міг вирішити будь-яке питання", - згадує керівник фонду "Повернись живим" Тарас Чмут.
Він не був керівником спортивних проєктів, але саме на ньому трималася операційна частина організації Invictus Games в Україні, підготовка команд до змагань, мотивація, підтримка й натхнення.
Тарас Шпук був багаторічним тренером українських збірних на Invictus Games та Warrior Games, а також одним з ініціаторів Ветеранського форуму. У 2022 році, вже після повномасштабного вторгнення, він ризикував життям, щоб вивезти спортивне обладнання для збірної України.
Хоч у лютому 2022-го він і прагнув одразу повернутися на фронт, але тоді залишився у тилу - допомагати організації та військовим. Протягом тривалого часу Тарас забезпечував потреби армії, а в листопаді 2023 року повернувся до служби, цього разу - в лавах воєнної розвідки.
"Він вірив у все, що робив. Ми вірили в нього. Боляче всім, хто знав його - команді, друзям, ветеранам. Ми дуже чекали його повернення", - говорить Чмут.
Колеги підкреслюють, що Тарас був рушієм змін у ветеранському русі, людиною, яка надихала інших і турбувалася про всіх, навіть коли сам був на межі.
"Тарас був особливим. Таких людей більше немає. Нам дуже пощастило мати його поруч", - каже Дарина Прикуп, операційна менеджерка стратегічного департаменту фонду.
Смерть Тараса Шпука - не лише велика втрата для його побратимів, але й для всієї ветеранської спільноти. Його ім'я залишиться у пам'яті як символ жертовності, сили та глибокої любові до України.
