Даалдер прокоментував ймовірність вступу України до Альянсу

Україна може стати членом НАТО навіть із тимчасово окупованими територіями.

Нині серед союзників "зростає усвідомлення того, що війна може закінчитися тільки з членством України в НАТО". Про це в інтерв'ю "Інтерфакс-Україна" сказав колишній посол США в НАТО Іво Даалдер.

За його словами, реальність членства України в НАТО може змінити характер конфлікту, перетворивши його з військового на політичний.

"Альтернативи немає. Дилема полягає в наступному: якщо ви пов'язуєте членство із закінченням війни, що багато хто хотів би зробити, і, відверто кажучи, президент Зеленський це сказав, ви даєте Росії стимул до продовження війни. Але тепер є глибше Я не розмовляв із президентом Байденом, але моя оцінка з того, що він сказав, і від людей, які розмовляли з ним, така, що він дійшов розуміння того, що є сподівання, що контрнаступ буде стратегічно успішним, і в цей момент є перспектива швидшого переходу до вступу України до НАТО чи принаймні запрошення. Це моя думка, якою я також поділився з іншими у Білому домі. Вони не обов'язково підтримують це, але їм про це відомо, і зараз триває дуже активне обговорення", ‒ зазначив Даалдер.

Він також вважає, що це не призведе до замороження конфлікту.

"Йдеться про конфлікт, який не вирішується військовим шляхом. Найкращою аналогією може бути Японія: США мають двосторонню угоду за статтею 5 з Японією, яка не поширюється на північні території, окуповані Росією після закінчення Другої світової війни. Договір прямо обмежує Статтю 5 "територіями, керованими Японією". Німеччина – ще один приклад. Подумайте про прибалтійські держави, включені до складу Радянського Союзу на 50 років. Передбачається, що насправді дуже малоймовірно, що ви зможете досягти повного звільнення всієї території України до кордонів 1991 року військовим шляхом без прямого військового втручання країн, які не хочуть цього робити, тобто всього НАТО", ‒ наголосив Даалдер.

На його думку, під час контрнаступу "в України ще є перспективи домогтися достатніх успіхів, щоб тримати під загрозою сухопутний міст до Криму. Зрештою, це є стратегічною метою. Україна також може звільнити від загарбників Запорізьку атомну електростанцію.

"Це дві основні стратегічні цілі. Це не те саме, як повернутися до кордонів 2022 року, але те саме з погляду стратегічного впливу. Це означає, що постачання в Крим можуть здійснюватися тільки через Керченський міст, який сам по собі вразливий і залишатиметься вразливим. Я, як і раніше, вважаю, що це стратегічна мета, яка може бути досягнута тільки військовим шляхом. Якщо її не буде досягнуто в цьому контрнаступі, реальне питання полягає в тому, чи існує інший спосіб в інший час, пізніше, щоб досягти цієї мети. Але я не думаю, що ви побачите звільнення Маріуполя. Водночас можна вийти до Азовського моря і можна перерізати автомобільне та залізничне сполучення", ‒ сказав експосол.

У разі досягнення цих цілей "має сенс розпочати дискусію з українським урядом про його цілі".

"Україна має вибір. Вона може продовжувати воювати і сподіватися, що зможе звільнити всю територію, утримуючи решту країни у воєнному стані, не в змозі забезпечити свій народ. Або, якщо вдасться переконати росіян, що дуже важливо, локалізувати конфлікт, і тоді більша частина найбільш продуктивної України може бути реконструйована та підготовлена до інтеграції із Заходом і у військовому плані, і в плані безпеки, а також у політичному та економічному плані", ‒ говорить дипломат.

За його словами, членство в НАТО можна використати, щоб спонукати Україну зосередитися на своєму майбутньому та "подивитися, чи зможе вона вирішити питання повернення своєї території політичними, а не військовими засобами, але як повноправний член НАТО та як повноправний член Європейського Союзу".

Іво Даалдер ‒ фахівець із питань європейської безпеки. Був співробітником Ради національної безпеки США за адміністрації президента Білла Клінтона й одним із радників із зовнішньої політики президента Барака Обами під час його президентської кампанії 2008 року. З травня 2009 по липень 2013 року був постійним представником США у Раді Організації Північноатлантичного договору. Нині очолює Чиказьку раду з глобальних справ.