За останні декілька тижнів стало очевидним, що анонсований другий етап війни вже захлинувся. Черговий бліцкриг Путіна не вдався, і тепер жодної прив’язки до 9 травня в атаках російської армії орків немає.
Разом з тим стало очевидним і те, що тепер війна триватиме значно довше – від півроку до двох років. І як не прикро це визнавати, виглядає так, що це єдиний позитивний сценарій для України у довгостроковій перспективі.
Зрозуміти, чому сценарій тривалої війни найприйнятніший, допомагає розгляд ситуації в режимі 3D. Тільки замість напрямків виміру у нас будуть три головних стейкхолдери у цій війні: Україна, Мордор (він же – Росія) та Захід (загальна назва для США, Великобританії, ЄС та інших цивілізованих країн).
Якби ЗСУ не вдалося зупинити другий етап нападу агресора, Україну та світ чекав би такий сценарій:
Україна. Вийшла б на якісь дуже спірні (і, напевно, не дуже вигідні) умови миру для себе. Але, окрім цього, втратила б можливість відновлюватися після війни. Адже для всіх було б очевидно, що повторення нападу Росії – це питання декількох років, які б ворог використав би на відновлення ресурсів та розробку нового плану атаки.
За таких умов у держави б навряд чи знайшлися аргументи для умовного інвестора у Тростянці відновити свій пошкоджений завод. Економіка України зупинилася б на роки.
Мордор. Не вийшов би абсолютним переможцем. Втім, закріпився б на позиціях та взяв би час, щоб накопичити сили, провести повноцінну ротацію і повторно здійснити напад. Паралельно намагаючись зняти найбільш болючі санкції. Повільно провалювався б у фінансову скруту, але залишався б агресивною країною, як, наприклад, той же Іран.
Захід. Висловив би підтримку Україні, можливо навіть надав би якусь незначну фінансову допомогу на відновлення, але б точно не посилював санкції проти Росії та навряд би дав гарантії на кшталт страхування на випадок військових дій для найбільш ризикових регіонів України.
Всім цим подіям не судилося статися, і це добре. Завдяки тому, що другий етап війни не зміг просунутися, Україна і Захід в кінці квітня фактично почали новий третій етап.
Основна мета третього етапу – залишити Путіна без боєздатної армії. З одного боку, змусити Мордор втратити всі боєздатні підрозділи та техніку на Південно-Східному фронті. З іншого – ще більше притиснути економічними санкціями, аби ворог вже не мав жодного шансу швидко відновитися.
Без армії та зі значними фінансовими труднощами Путін та його оточення втратять якщо не здатність керувати режимом, то точно можливість на когось нападати.
В результаті Росія перестає бути загрозою для світу на дуже довгий час. Звичайно, у Росії залишиться можливість і далі погрожувати ядерною зброєю, як той же Кім Чен Ин. А от можливості вчергове ввести війська на територію країн під виглядом захисту "русскоговорящих" вже не буде.
Де-факто реалізація третього етапу та стратегії на знищення всієї армії вже розпочалася. Свідченням цього є і зустріч міністрів оборони в Рамштайні, і ленд-ліз від США, і зміна позиції Німеччини щодо нафтового ембарго, і зняття будь-яких обмежень для поставок озброєння.
Тепер в 3D-моделі наступні позиції:
Україна. Продовжує оборону на Південно-Східному фронті з мінімальними втратами для себе та з максимальними втратами для всіх сил супротивника. Це стане можливим за рахунок наявності значно технологічнішої зброї у значно більшій кількості, ніж у ворога. Паралельно українські війська зможуть накопичувати сили для проведення точкових контрнаступів.
Мордор. Намагається закріпитися на захоплених позиціях. Робить спроби анексувати частини територій (наприклад, частини Херсонської області). Десь у середині червня робить нетривалу зупинку активних наступальних дій для перегрупування та ротації, після чого, умовно в серпні продовжує наступ на Півночі. Паралельно обстрілює ракетами об’єкти інфраструктуру України, щоб нанести максимальну шкоду українській економіці та створювати постійні військові ризики по всій території України.
Захід. Забезпечує максимальне постачання всієї (що суттєво відрізняє від ситуації, яка була буквально декілька тижнів тому) необхідної для України зброї, а також систем захисту від російських ракет. Паралельно впроваджує жорсткіші санкції, в першу чергу – ембарго на енергоносії та ефективні вторинні санкції, які вже реально не дають Мордору поповнити свої фінансові та військові запаси.
Ну і вирішальний крок – підтримує наш Бюджет кредитами та грантами на суму приблизно від $3 млрд щомісячно.
Єдине завдання цього сценарію – позбавити Путіна всіх наявних ресурсів для подальшого нападу та головне – можливості їх відновити. Кінцевим результатом в ідеалі має стати або занепад Росії, або крах путінського режиму.
У цього сценарію є один суттєвий недолік – це час. На досягнення цієї мети потрібно від 6 до 24 місяців, а то і більше.
Головне питання та виклик для України в такому сценарії – як протриматись у стані війни так довго. Особливо критично воно постає для економіки. Тут виникає три головних виклика:
Безробіття. Бізнес утримував працівників майже три місяці та хоча б частково виплачував зарплату, навіть якщо працівник не був задіяний у роботі. Підприємці чекали на завершення війни та відновлення. Зараз, розуміючи тривалість подальшої війни, на українську економіку чекає хвиля звільнень, що буде додатковим ударом по платоспроможності внутрішнього ринку.
Відсутність експортних шляхів. Порти та авіасполучення будуть ще довго так чи інакше заблоковані. Залізничні шляхи до ЄС вже і так перевантажені, і їх потенціал навіть за умови розширення, дуже обмежений. До того ж залізничну інфраструктуру буде і далі обстрілювати ракетами ворог. При цьому ринок ЄС та транзит через ЄС залишається для українських виробників єдиною можливістю продавати свою продукцію на експорт.
Відсутність прямих інвестицій. Навряд чи за умов війни хтось захоче робити великі інвестиційні проекти навіть у західних областях. Без них буде дуже складно забезпечити хоч належне функціонування економіки.
Відповіді на ці три головних економічних виклики будуть не менше вирішальним внеском в перемогу, ніж військові успіхи наших ЗСУ.
Разом з тим, треба усвідомлювати, що сценарій тривалої війни зараз виглядає не просто найбільш вірогідним для України: попри зрозумілі проблеми, це єдиний можливий справді позитивний варіант закінчення війни.
Тільки коли Мордор на довгий час перестане бути загрозою для України і всього Світу, коли ризик повторення війни (як це було після Хасав'юртівських угод у Чечні) значно зменшиться, тільки тоді наша країна має шанс на значне відновлення. І тільки тоді умовний інвестор у Тростянці зможе більш-менш спокійно відновлювати свій завод, а донори (в першу чергу з ЄС) – починати масштабні проекти по відновленню всіх зруйнованих війною регіонів України.
Джерело: | Теги: війна
