В Україні за Конституцією 2004 року не зрозуміло, хто несе головну відповідальність за ситуацію в країні - коаліція, уряд чи президент. Основний закон 1996-го передбачав провідну роль президента. Зараз є 3 центри впливу, які перетягують ковдру на себе.
Про це розповів політолог Михайло Басараб.
"Конституція в нинішній редакції абсолютно не сприяє гармонійному політичному процесу. Як на мене, необхідно повернутися до першої редакції основного закону від 1996 року. Він був вистражданий і добре пропрацьований. Там чітко виписана президентсько-парламентська форма державного правління, в якій президент фактично очолює виконавчу владу. За аналогією зі США і Францією, президент несе відповідальність за ситуацію в країні. Хай нас не влаштовує нинішній президент країни, та все ж це та форма державного правління, яка максимально відповідає національним інтересам України і викликам, які стоять перед державою. Особливо у часи війни, нестабільності у Європі та світі, а також системного протистояння з Росією, яке триватиме доти, доки вона існуватиме. Весь гармидер, який маємо сьогодні, - це наслідок Конституційних змін 2004 року".
Конституція 1996 року передбачає чітку відповідальність президента за ситуацію в країні:
"Дехто каже, що це може призвести до диктатури чи зловживань з боку президента. Але цей текст був виписаний дуже грамотно. Там був закладений баланс. Запобіжники, які б не давали президенту узурпувати владу. Він не міг призначити уряд без парламенту, керівника СБУ, генерального прокурора без згоди Верховної Ради. Парламент міг проголосувати вотум недовіри уряду, керівнику СБУ чи генпрокурору. Врешті-решт, у тому тексті було й про можливий імпічмент президенту. Це залишало в руках парламенту серйозні засоби впливу на роботу президента. І водночас була чітка відповідальність президента за ситуацію в країні. Зараз він має підстави розділяти відповідальність за прорахунки, за свою неефективну роботу з парламентом і коаліцією. Тому в нас незрозуміло, хто відповідає за ситуацію в країні - коаліція, уряд чи президент. Треба внести ясність і дати можливість президентові грати роль першої скрипки. Але залишити серйозні можливості впливати на нього, аж до імпічменту. Підкріпити ці процедури відповідними законами".
Політики піднімають тему змін до Конституції, сподіваючись провести нововведення до виборів:
"З наближенням виборів розмови про розподіл повноважень активізуватимуться. Бо всі політики намагаються спрогнозувати результат виборів, і запропонувати таку модель, яка буде більш влаштовувати їх після виборів. У нас дуже погана традиція, оскільки Конституції міняються дуже часто. Гойдалки продовжуються. І це заохочує політиків постійно розмовляти про необхідність чергового перезавантаження Конституції. Разом з тим, зараз для таких розмов є підстави. Конституція, за якою живемо сьогодні – це покруч, який Кремль нав'язав країні через Медведчука 2004 року. Це був хибний компроміс, на який пішли лідери Помаранчевого Майдану. Наслідки цієї диверсії ми відчули одразу, коли 2004 і 2010 роком мало не щороку траплялися серйозні політичні кризи, постійні чвари між президентом і прем'єром. Як наслідок, перемога Януковича 2010-го. За цієї Конституцією Медведчука живемо і зараз".
Джерело: