Скандинавські лідери відмовилися їхати на парад у Москві присвячений "Дню перемоги".
Лідери скандинавських країн один за одним відмовляються приїхати в Москву на святкування 70-річчя Перемоги (Dagens Nyheter, 06.04; Hufvudstadsbladet, 06.04; Hegnar Online, 06.04; NRK, 02.04).
На думку Олени Намли (Elena Namli), професора Центру вивчення Росії при університеті Уппсали, в Росії цей демарш буде розглядатися лише в контексті загальноєвропейських настроїв. «У Росії як і раніше не вважають Швецію великим гравцем (на міжнародній арені), - говорить вона, - Традиційно тут ставилися до Швеції доброзичливо, як до нейтральній країні. Але в зв'язку з конфліктом на Україні ці погляди змінюються...» (Expressen, 06.04).
Інформаційні війни - важлива тема для Скандинавії. «Шведські ЗМІ повинні протистояти поширюваної російською пропагандою дезінформації», пише в статті «Міфи як зброю» колишній співробітник шведського посольства в Москві Крістер Едуардс (Крістер Eduards) (Upsala Nya Tidning, 07.04). Таблоїд Expressen (04.04) розвиває започатковану раніше тему «путінських інтернет-тролів в Петербурзі», представивши отриману від Google Street View фотографію відповідного будинку.
Напередодні парламентських виборів у Фінляндії преса аналізує стосунки політиків цієї країни до Росії. Кореспондент фінської газети Hufvudstadsbladet та шведської газети Svenska Dagbladet в Москві Анна-Лєна Лорен (Anna-Lena Laurén) пише в гостьовій колонці Eskilstuna-Kuriren (07.04): «Президент Ниинисте (Sauli Niinistö), прем'єр-міністр Стубб (Alexander Stubb) і міністр оборони Хаглунд (Carl Haglund) дуже позитивно налаштовані до НАТО, як і колишній прем'єр-міністр Ліппонен (Paavo Lipponen). Міністр закордонних справ Туомиойя (Erkki Tuomioja) дотримуються діаметрально протилежних поглядів, як і колишній президент Халонен (Tarja Halonen). У неї взагалі відносини з Путіним були набагато краще, ніж у Ниинисте, хоча вона і беззастережно засудила анексію Криму».
«Нам потрібні хороші відносини з Росією, але не як при Договорі про дружбу і співпрацю, - говорить відставний дипломат і кандидат від партії Центру, фаворита виборів, Алпо Русі (Alpo Rusi). - А голові Товариства дружби з Росією взагалі не варто було б балотуватися в парламент!» (Hufvudstadsbladet, 01.04).
Інший представник партії Центру, депутат Європарламенту Пааво Вэйрюнен (Paavo Väyrynen) навпаки, дорікає міністрів Хаглунда і Стубба за те, що вони «не дотримуються лінії Паасіківі (Paasikivi) і створюють нам проблеми» і хвалить міністра Туомиойя за «добре продуману зовнішню політику» (Hufvudstadsbladet, 01.04).
Великий резонанс отримала історія з висилкою фінської підприємця, члена правлінь багатьох російських компаній Сеппо Ремеса (Seppo Remes) (Svenska Dagbladet, 03.04; Hufvudstadsbladet, 02.04; Hufvudstadsbladet, 01.04). «Проблемою (висланого) Сеппо Ремеса стала (кремлівська) параноя» (Hufvudstadsbladet, 02.04); «Кремль відсікає всі підозрілі елементи, навіть тих, хто насправді працює на благо російської держави» (Eskilstuna-Kuriren, 07.04) - так прокоментувала цю подію фінська журналістка Анна-Лєна Лорен (Anna-Lena Laurén).
Скандинавські ЗМІ звернули увагу і на те, як «лідер французького Національного фронту Марін Ле Пен отримала позику на 11 мільйонів євро в подяку за підтримку Путіна, про що стало відомо завдяки хакерам групи Anonymous». У числі «40 000 СМС з пошти Тимура Прокопенко, відповідального за ЗМІ та Інтернет в адміністрації російського президента, ...66 СМС стосувалися Марін Ле Пен і її партії» (DR (Danmarks Radio), 04.04; NRK, 04.04). «Націоналістам і правим екстремістам дуже комфортно в путінській Росії», зазначає ісландське видання Pressan (01.04) після «зустрічі консерваторів» в Петербурзі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Bloomberg: жителі Донбасу на межі виживання
Данська преса згадує про історію найбільшої військової бази США в Арктиці (Тюлі, Гренландія). У книзі під назвою «Сага про Тюлі (Thule) - всесвіт брехні» датський журналіст Поуль Брінк (Poul Brink) розкриває подробиці того, як «змінюють один одного уряду Данії дозволяли США мати ядерну зброю на території Гренландії. Однак датської громадськості була представлена зовсім інша картина».
Професор сучасної історії Поуль Війом (Poul Villaume) каже, що «за замовчуванням усі погодилися, адже Гренландія представляла таке значення для США!». Поуль Брінк звинувачує політиків у «брехні, яка могла б зійти йому з рук, якби не журналістські розслідування»: «Ще більш кричуще становище було у Швеції - там говорили народу про нейтралітет і одночасно мали дуже тісні військові контакти з НАТО».
Рецензент ж дотримується протилежної думки: «Данії краще не знати, що відбувається в Гренландії, і навіть знаючи, не поширювати відомості, які підривають відносини з США». Втім, до нової публікації книги журналіст Поуль Брінк не дожив, раптово померши незабаром після виходу в світ першого видання (Berlingske Tidende, 03.04).
Повідомлення про те, що «Росія ставить собі за мету знизити шкідливі викиди на 30%» було позитивно сприйнято уделяющими багато уваги питанням екології скандинавськими ЗМІ (DR (Danmarks Radio), 01.04; Børsen, 01.04; E24, 01.04).
Газета Politiken звернулася до датського тенору Стігу Андерсену (Stig Fogh Andersen), виконавцю головної ролі в опері «Таннгейзер», поставленої в Новосибірську. «Тепер у театрі новий директор з підмоченою репутацією, - каже артист, - а постановка знята з репертуару, хоча вона і могла претендувати на „Золоту маску“. Схоже, хтось просто шукає, до чого б причепитися....» ( Politiken, 02.04).
Джерело: | Теги: Росія, день перемоги
