Переживаючи часи, які можуть стати переломним моментом в її багаторічної політичній кар'єрі, Ангела Меркель на цьому тижні відіграє роль посередника між двома розлюченими супердержавами, намагаючись забезпечити мир на європейському континенті, наляканий тим, що конфлікт на Україні може перерости в тотальну війну між Заходом і Сходом. Їй належить гнітюче важка і, можливо, невдячна робота.
За всі ці спустошливі місяці, що минули з тих пір, як майже рік тому Володимир Путін, порушивши спокій, вторгся в Крим і анексував його, канцлер Німеччини виявилася єдиною «воїном» в Європі. Почасти завдяки своїм численним особистим телефонним переговорам з войовничим президентом Росії, частково з-за безпрецедентних торгових і енергетичних зв'язків Німеччини з цією країною і почасти тому, що інші лідери були менш активними, Меркель стали сприймати як найголовнішу в Європі посередницьку та примирливу силу в питанні українського конфлікту. Коли в п'ятницю минулого тижня вона поїхала в Москву, те, що її супроводжував президент Франції Франсуа Олланд (Francois Hollande), практично не мало ніякого значення. Олланду була відведена лише роль статиста. Його присутність за столом переговорів розширило повноваження Меркель як фактично офіційного представника ЄС, але не особливо посилила її вплив на Путіна.
Навіть Британія, яка так само, як і Франція, марно намагається виставити себе впливовим гравцем в питаннях оборони і безпеки, виявилася більш пасивною. Ймовірно, Девід Кемерон (David Cameron), зациклений на травневих загальних виборах, вважає, що на Україні його виборців немає. Навіть якщо і так, Британія видихалася, і всі її дії зведені до марним образливим вигукам з боку, чим і відзначився в минулі вихідні міністр закордонних справ Філіп Хеммонд (Philip Hammond), вибухнувши тирадою про «тирані» Путіна.
Те, що у своїй масштабній місії Меркель опинилася наодинці, стало остаточно ясно в останні дні. Критичні зауваження на її адресу лунали з усіх сторін - як від друзів, так і ворогів. Можливо, те, що вона зараз відчуває, здалося б знайомим ще одному видатному європейському політику і посереднику, а також її давнього попередника Отто фон Бісмарку (Otto von Bismarck).
З іншого боку, Росія, подібно двуликого Януса, діє в обох напрямках. Вселивши надію на те, що нове припинення вогню і врегулювання конфлікту на Україні можуть бути досягнуті найближчим часом, Путін відразу ж після переговорів у п'ятницю зробив крок в інший бік. Він попередив, що намічена на середу зустріч на вищому рівні в Мінську з реалізації ініціатив можливе лише за умови, якщо будуть узгоджені ключові питання. У понеділок старші посадові особи з країн-учасниць переговорів в терміновому порядку кинулися в Берлін, щоб постаратися виконати цю вимогу.
Напередодні візиту в Єгипет, наміченого почасти для того, щоб продемонструвати відсутність міжнародної ізоляції, Путін вкотре висловив своє невдоволення щодо Заходу, який намагається стиснути в кільце і знищити Росію, а також на адресу НАТО, яка порушила обіцянку не підходити до кордонів Росії. «Ми неодноразово попереджали США і їхніх західних партнерів про згубні наслідки втручання у внутрішні справи України. Але до нашої думки не прислухалися», - заявив Путін. Не схоже, що це говорив чоловік, який найближчим часом збирається підписати історичне мирну угоду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Захарченко готує 100 тисячну армію
З іншого боку, Меркель доведеться якось реагувати на посилення і декілька спрощене переконання Вашингтона в тому, що єдине, чим можна змусити Путіна відступити, це надати українському уряду сучасне оборонну зброю. Це стане тим кроком, який, за твердим переконанням Меркель і більшості інших лідерів країн-членів ЄС, лише загострить ситуацію. Очікується, що Барак Обама (Barack Obama), з яким вона обговорювала це питання під час зустрічі в Білому домі в понеділок, відкладе своє рішення до тих пір, поки не будуть відомі результати переговорів у Мінську.
Віце-президент Джо Байден (Joe Biden), щоправда, натякнув, що США довго чекати не мають наміру. «З урахуванням недавньої історії Росії, ми повинні судити по її вчинках, а не по словами. Не кажіть, а покажіть це, президент Путін», - заявив він в минулі вихідні. Українці «мають право захищати себе».
Прибічники «жорсткого курсу» з числа конгресменів зайшли ще далі. Вони стверджують, що дипломатичні кроки Меркель мимоволі служать прикриттям для безперервних негідних дій, лицемірства і загарбницької політики Росії. За твердженням американських критиків, Росія практично з перших днів знехтувала мінськими угодами про припинення вогню, на основі яких Меркель вибудовує поточні переговори. Тому немає підстав вважати, що на цей раз все буде по-іншому. Як пише газета Bild, члени американської делегації, які прибули в минулі вихідні на Мюнхенську конференцію з безпеки, звинуватили її в примиренчестве і назвали мирні переговори «московської нісенітницею».
На думку республіканців правого спрямування та їх прихильників у пресі, Меркель діє наївно або, що ще гірше, капітулює. За деякими повідомленнями, сенатор Джон Маккейн (John McCain) порівняв її ініціативи з мюнхенською змовою, укладеними в 1938 році Невіллом Чемберленом (Neville Chamberlain) і Адольфом Гітлером. Повідомляється, що в Мюнхені Маккейн заявив: «Історія показує нам, що диктатори завжди будуть брати більше, якщо їм це дозволяти. Ви не зможете їх вмовити її припинити грубу агресію, якщо полетите в Москву на зустріч з ними - як колись злетілися лідери сюди [Мюнхен]».
Відчуваючи тиск з обох сторін, Меркель опинилася під градом критики з боку сусідів по Євросоюзу, і тих, кому вона намагається допомогти. Такі східноєвропейські країни, як Естонія і Польща, на собі відчули потенційну загрозу і хочуть, щоб США і НАТО прийняли більш істотне і активну участь у стримуванні агресії Росії. Український уряд також стурбоване тим, що в результаті якої-небудь угоди з Путіним - особливо за пропонованою демілітаризованій зоні з урахуванням нової демаркаційної лінії і колишньої лінії припинення вогню - Києву доведеться поступитися сепаратистам ще більше територій, - можливо, що назавжди.
Враховуючи всі ці суперечливі вимоги, може виявитися, що Меркель на цьому тижні не виконає жодного з них. І в результаті якого буде підписано мирну угоду, яка порушать ще до того, як на ньому висохне чорнило, або ніякої угоди не буде підписано взагалі. Однак, якщо їй вдасться успішно укласти довгострокову угоду, то порівняння з Бісмарком може виявитися обґрунтованою.
