Росія почала захоплювати Арктику.
Західні країни зосереджують свою увагу на українську кризу, однак Москва прагне використовувати до власної вигоди більш цінний трофей, що знаходиться вздовж її великих північних рубежів. Це Заполяр'я. Танучий лід відкриває нові транзитні маршрути, а також дає доступ до раніше недосяжних родовищ нафти і мінералів. Стикаючись з жорсткими економічними обмеженнями, які чекають її в цьому році, Москва в якості головного пріоритету розглядає отримання придатних до розробки родовищ енергоресурсів. Запланована нею мілітаризація Арктики вже йде, і фінансування цієї роботи закладено в бюджеті на 2015 рік. (Міністерство оборони стало єдиним кремлівським відомством, чиї витрати в останньому бюджеті не зазнали скорочення.) Оскільки Росія поставила перед собою мету зміцнити власні сили до кінця року, оточуючі країни вже почали переглядати свої позиції перед обличчям переважної регіональної держави.
* * *
Традиційні погляди Росії на навколишній світ відзначені потужним почуттям незахищеності і параноєю. Найкращий приклад тому - події на Україні, де Кремль прагне зберегти свій традиційний географічний оплот опору Заходу. Ця протекціоністська закономірність простежується і в сьогоднішніх уявленнях і підходах Москви до ситуації в Арктиці. З восьми країн-членів Арктичного ради п'ять є членами НАТО, а це посилює підозри Росії в тому, що проти неї йде зосередження сил противника. Тертя з Києвом і Заходом затьмарили собою дії Росії щодо нарощування військових сил в Арктиці, проте довгострокові цілі Москви в цьому регіоні змушують нервувати інші країни Арктики, і зокрема Норвегію.
Росія проявляє інтерес до Арктиці з цілого ряду причин, хоча в її основі інтересу лежать чисто геополітичні імперативи, які є головною рушійною силою. Згідно з оцінками, в Арктиці знаходиться приблизно 30% нерозвіданих світових запасів природного газу та 13% нерозвіданих світових запасів нафти, які Москва вважає важливою сферою застосування іноземних інвестицій, вкрай необхідних для економічного розвитку країни. Північний морський шлях із Східної Азії в Європу по Північному Льодовитому океану дає ще одну слушну нагоду для розвитку інфраструктури в російському Заполяр'ї.
Однак ці ресурси і транзитні морські шляхи привертають до себе і інші країни Арктики, з-за чого регіон може перетворитися на поле політичних битв. Конвенція ООН з морського права регулює права власності в Арктиці, допускаючи створення виняткових економічних зон на 200 миль від берега і навіть далі, якщо підводні родовища знаходяться на континентальному шельфі. З-за суворих умов в Арктиці перш за все прикордонні суперечки були безглузді, а тому арктичне простір залишається відкритим для територіальних претензій і суперечок. Інтерес інших країн до цього регіону посилює рішучість Росії грати в Арктиці провідну роль, домагаючись цього будь-якими можливими засобами, в тому числі, із застосуванням військового тиску.
Нарощування військових сил в Арктиці
Мілітаризація Арктики буде ключовим завданням для російських військових весь 2015 рік і далі. Вона буде здійснюватись поряд із загальною модернізацією збройних сил та нарощуванням військової могутності в Криму та в Калінінградській області. Згідно заявам російського Міністерства оборони, воно має намір розконсервувати військові бази радянської епохи в Заполяр'ї, роблячи це у відповідь на збільшений інтерес НАТО до даного регіону. Зараз ведеться реконструкція аеродрому на архіпелазі Нова Земля, де дислокуватимуться сучасні винищувачі останнього покоління і передові зенітно-ракетні комплекси С-400. На Новій Землі буде базуватися частина кораблів Північного флоту, оскільки вона за своїм географічним положенням ідеально підходить для дій в арктичному регіоні. Північний флот за своєю чисельністю становить дві третини всього військово-морського флоту Росії - єдиного у світі, у якого є атомні криголами. Крім того, Москва оголосила про створення на Крайній Півночі шеститисячної військової угруповання у складі двох мотострілкових бригад, які будуть дислокуватися в Мурманської області і в Ямало-Ненецькому автономному окрузі. Крім того, планується розміщення радіолокаційних станцій і наземних систем наведення на Землі Франца-Йосипа (частина Нової Землі), на острові Врангеля і на мисі Шмідта. Поряд з цим, Федеральна служба безпеки має намір збільшити чисельність прикордонних військ, розташованих уздовж північного периметра Росії.
Пройшли недавно великі військові навчання «Схід-2014», які стали наймасштабнішими після розпаду Радянського Союзу, є наочним і вельми промовистим підтвердженням російських намірів в Арктиці. Російські сухопутні війська, флот і авіація виконували в цьому регіоні навчально-бойові завдання, продемонструвавши, серед іншого системи «Панцир-С» (зенітний ракетно-гарматний комплекс) і «Іскандер-М» (оперативно-тактичні балістичні ракети). Така діяльність неминуче викликає в пам'яті спогади про холодну війну, коли арктичний регіон перебував у центрі уваги США і НАТО. Крім того, російський Північний флот оголосив про те, що його окрема бригада морської піхоти буде проводити інтенсивну бойову підготовку в Арктиці весь 2015 рік.
Кремль підтвердив свій намір розмістити в Арктиці до 2020 року потужні загальновійськові сили для захисту своїх політичних і економічних інтересів. За наявними оцінками, в 2015 році в російських збройних сил в арктичному регіоні буде приблизно 56 військових літаків і 122 вертольота. Міністр оборони Сергій Шойгу заявив, що до кінця цього року на російському узбережжі Північного Льодовитого океану в дію увійдуть 14 військових аеродромів. Міністерство оборони також заявив, що до 2019 року свої оборонні завдання в небі над Північним Льодовитим океаном буде виконувати частину з 50 модернізованих перехоплювачів Міг-31БМ. Незважаючи на численні економічні проблеми, з якими стикається Росія, Міністерству оборони вдалося уникнути значних бюджетних скорочень, на відміну від інших міністерств. Насправді, Кремль навіть збільшив військові витрати на 20%, що наочно свідчить про російських пріоритети на 2015 рік і може вказувати на те, що Москва має намір виконувати свої військові зобов'язання.
В кінці 2014 року Росія створила Об'єднане стратегічне командування, сформоване на основі вже наявної системи управління Північного флоту. Структура цього об'єднання дозволяє створювати військову присутність на російських островах в Північному Льодовитому океані, забезпечуючи більш надійний контроль за торговельними морськими шляхами з Китаю до Норвегії. Це командування буде також виконувати завдання по спостереженню за діями військових інших країн даного регіону (а можливо, і по їх запобіганню).
Баренцове море, поряд з країнами Прибалтики і навколишнім простором, перебуває під постійним наглядом російської авіації. Перевага Росії в цьому регіоні ще більше посилилося, коли в кінці грудня президент Володимир Путін підписав нову військову доктрину. На відміну від попередніх доктрин, арктичний регіон в ній вперше офіційно внесено до переліку російських сфер впливу. Те ж саме відноситься і до російської військово-морській доктрині, в якій викладено дві головні геополітичні цілі: посилення позицій на Чорному морі і панування в прибережній Арктиці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Війська "хунти" обстрілюють густонаселені райони Донбасу - Путін
Реакція Норвегії
Хоча запланована Росією експансія в Арктиці може здатися агресивною, військове керівництво в Кремлі не відчуває бажання вступати в збройне протистояння із західними державами. Москві добре відома стаття 5 статуту НАТО, в якій йдеться, що напад на одного члена альянсу може викликати колективний відсіч з боку всього блоку. Тим не менш, нарощування російської військової присутності в регіоні змушує нервувати сусідні країни, і зокрема, Норвегію.
Дії Росії на Україні, а також розширення її військової присутності в Арктиці змусили Осло провести переоцінку ролі та задумів Москви на півночі, особливо в районі Баренцева моря. Норвегія підтримала санкції Заходу проти Москви, а дальші дії Осло показали серйозні зміни в стратегічних уявленнях цієї країни про Росію як про потенційну загрозу. Вони також вивели на передній план спочатку властиві маленької Норвегії уразливості. Тим не менш, вона активніше інших країн виступає за підвищення ролі НАТО в Арктиці, будучи єдиною в світі країною, у якої за Північним полярним колом на постійній основі знаходиться військовий штаб. Хоча Норвегія направила війська до складу багатонаціонального контингенту в Іраку, а також 500 військовослужбовців до складу Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані, і стала однією з семи країн НАТО, наносивших повітряні удари під час лівійської кампанії, головним завданням для її збройних сил є забезпечення безпеки в Арктиці. Норвежці вкладають великі кошти в зміцнення оборонного потенціалу в Арктиці, але Росія набагато перевершує Норвегію у військовому плані як по чисельності військ, так і по силам і засобам. З цієї причини норвезьке керівництво, як військове, так і цивільне, хоче, щоб НАТО грала в Арктиці більш вагому роль.
Незважаючи на те, що в минулому Норвегія і Росія здійснювали слабке військове співробітництво, включаючи візити воєначальників і рідкісні спільні навчання, здоровий глузд під час холодної війни вимагав від Осло утримуватися від будь-яких військових навчань поблизу кордонів з Радянським Союзом. Після падіння залізної завіси Норвегія продовжувала вести себе так само стримано, проте нещодавно уряд країни оголосив про свій намір провести у березні 2015 року великі маневри на території Фіннмарк, яка знаходиться на російсько-норвезької кордоні. Заплановані навчання стануть наймасштабнішими в цій країні з 1967 року. У Москві посилюється розуміння того, що політика Норвегії по відношенню до Росії зазнає серйозні зміни, і що це є прямою реакцією на дії Москви щодо мілітаризації арктичного регіону.
Подання Росії про Арктиці
Схоже, що Росія готується до будь-якого розвитку ситуації в Арктиці, проте її політичне керівництво починає вести дебати про те, що російський тиск на півночі може стати тим геополітичним важелем, який змінить баланс сил в регіоні. Поява домінуючої сили в Арктиці обов'язково вплине на трансатлантичні торгові маршрути і зобов'язання, на відносини між Росією і північноєвропейськими країнами, а також на відносини Росії і Китаю. Протягом півстоліття Арктика була осередком радянсько-американської напруженості і місцем численних інцидентів, які легко могли призвести до конфлікту. Навіть після холодної війни цей регіон міг знову перетворитися на зону заморожених конфліктів. Великі держави здавна ведуть суперництво із-за Арктики, а зараз інтерес до цього регіону виявляють і такі країни як Китай та Індія.
Хоча в Росії маса внутрішніх і зовнішніх проблем, таких як економічні труднощі, події на Україні і тиск з боку світового співтовариства, Кремль як і раніше сповнений рішучості боротися за Арктику. Це змушує сусідів Росії по-новому дивитися на свою військову присутність в таких районах як Баренцове море, а також на територіальні претензії в спірних частинах Заполяр'я. Норвегія буде ще наполегливіше наполягати на розширенні натовського присутності в північних регіонах. Але хоча загроза військового конфлікту зберігається, Росія не стане провокувати військові дії. Кремль знає, що коли справа доходить до територіальних надбань, дії звучать голосніше слів, і будь-які спроби захопити багаті і нікому не належать території в Арктиці доведеться підкріплювати силою.
