Україну хочуть розділити як Росія, так і Захід.
Так вважає політтехнолог Тарас Загородній.
На День незалежності Петро Порошенко літав на зустріч із президентом Франції та канцлером Німеччини. Що показали ці переговори?
- Особливих зрушень і проривів не побачимо. Буде намагання з боку європейських країн добитися від України того, щоб вона взяла на себе всі витрати за війну. Аби конфлікт на Донбасі був заморожений. Від дипломатичних джерел вже чули: вписуєте в Конституцію ДНР і ЛНР як свої території, проводите там вибори. Можуть гроші під це дати. Є втома від України. Європейський бізнес дуже втрачає від санкцій. Найперше, німецький. Його економіка експортоорієнтована. Втрачають гроші. У них були нафтові контракти, постачання обладнання подвійного призначення, військової продукції. Йдеться про мільярди доларів.
Світ очікує чергова рецесія (помірний, некритичний спад виробництва. - ред). Зайві гроші знайти буде важко. Вони є в Росії. Тому і не відмикають її від міжнародної платіжної системи "Свіфт". Щороку відтік капіталу з Росії на 100 мільярдів доларів. Все це йде в західні банки і працює на економіку. Тому позиція європейців прагматична. Їм байдуже хто і кого вбиватиме на Донбасі. Треба, щоб було все спокійно, зняли санкції і вони почали знову торгувати.
Зараз бачимо, що Порошенко намагається виконувати їхні побажання. Вже СБУ заговорила про амністію бойовиків, які не вчинили тяжких злочинів. А як це довести? Це фактично виконання того, що хотів Путін. Пішли й на неформальну вимогу по добровольчих батальйонах. Їх відвели від лінії зіткнення. Цього вимагала Росія. Бо добровольчі батальйони – єдине, що не контролювалося Росією на початку бойових дій.
Зараз зійшлися інтереси всіх ключових гравців, аби заморозити конфлікт на Донбасі?
- Так. Але нашому суспільству це не вигідно. Утворюємо ракову пухлину, яка роз'їсть Україну.
Як зараз почувається Росія? До дна далеко?
- Нафта вже по 40 доларів. Це майже відповідає собівартості видобутку. В нормальні часи вони б могли це покрити за рахунок кредитів. Але Захід їх вже не дає.
Зараз в Росії після різкої девальвації рубля аграрії всередині країни продають продукцію тільки за долари та євро. Це повторення історії 1980-х років, коли колгоспи відмовлялися здавати продукцію. Це створило дефіцит. Може неочікувано рвонути. Економічна ситуація почала руйнуватися. Рубль далі падатиме, ціна на нафту теж. В бюджеті вони заклали, що нафта має коштувати по 90 доларів. Де брати дефіцит? Скорочувати витрати на соціалку, війну. Друге – брати позики. Їх не дадуть. Ще й настає стабільність в Китаї, який був найбільшим споживачем сировинних товарів Росії – газу, нафти, деревини, металу, залізної руди.
Як ця ситуація позначиться на Росії?
- Китай був великим ринком збуту для Росії. У Кремлі розраховували, що отримають хоча б товарне кредитування. Це вже під питанням.
У світі кожні 10 років відбувається якась криза. Наприклад, перевиробництва. Є ще хвиля Кондратьєва – це все відбувається протягом 50-60 років. Повне технологічне переозброєння в провідних країнах світу. Ми живемо в цей час. Коли відходимо від економіки, яка побудована на нафті й газі. Йдемо до використання нових технологій сонця, електрики. США намагаються закріпити домінування в своїх технологіях Наприклад, Тесла відкрила майже всі патенти на свій електромобіль.
Україні в цій ситуації легше. Вона сама була імпортером сировини – нафти, газу.
Якщо маємо кращі умови, то чому не відбуваються кардинальні зміни?
- Влада не хоче нічого міняти, їх все влаштовує. Питання й до суспільства, яке обрало таке керівництво. Були великі очікування. Це призвело до великого розчарування. Реформи йдуть повільно. В податковій щось помінялося? Знайомі тільки зібралися відкрити бізнес, а до них вже прибігли 23 перевірки. Відчепилися, коли прямим текстом послали. Бізнесу не дають піднятися.
В суді нікого не покарали. За жертви в АТО ніхто не відповів. Навіть за катастрофу літака ІЛ 76. Поки незрозуміла ситуація по Іловайську. Здивувала позиція радника президента Бірюкова, який публічно каже: підняв документи й так не зрозумів, хто давав наказ. Типу, в армії був безлад. Це могли казати в березні-квітні. А це вже був серпень. Влада нагадує поведінку Януковича, який на початках Майдану не хотів звільняти Захарченка чи покарати військових, які розганяли студентів.
Якщо не реагуєш на "гній", той буде далі накопичуватися. Це вже видно по рейтингу Порошенка. У березні-квітні він складав 17-20 відсотків. Далі "медовий місяць" закінчився. Відбувся обвал. Зараз по країні – біля 8-10 відсотків. Зате збільшується підтримка в таких політиків, як Тимошенко.
Скільки треба часу для того, щоб обирали політиків іншої якості?
- П'ять-десять років. Не станемо такими, як чехи. Ми – південна нація, яка більш емоційна. Живе перепадами. В цьому плані більше схожі на італійців. Німцями теж не зможемо бути – не та природа. Немає такого колективізму. Не треба ставити собі недосяжні завдання. Не будемо фінами, у яких в карному кодексі навіть немає слова "корупція". Можемо стати схожими на поляків. Головне – привчити українців поважати державу, як суб'єкта. Вона має цим займатися. Але можновладцям це нецікаво. Навіщо? У нинішньому стані еліта політично та економічно забезпечена.
Як ментальні особливості українців впливатимуть на наше виживання в майбутньому?
- Стосунки з державою, які будуються, більше схожі на американські, ніж європейські. Кожен громадянин Америки воює за свій особистий простір проти держави. Всі озброєні. У нас це вже є. Кожен українець вважає себе верхівкою цивілізації. З одного боку, це добре. Бо дозволяє себе вільно почувати. З іншого, погано – не дозволяє контактувати з державою та будувати раціональні структури та прагнення до порядку. Так буде надалі. Бо в українців переважає менталітет пристосуванців. Довгий час не мали власної держави, а треба було виживати в імперських структурах. У таких випадках ти не довіряєш державним інститутам. Що породжує корупцію, бо вважається, що обманути державу – це нормально та більш природно. Держава не збирається будувати довірливі стосунки з громадою. Поводить себе як "кидалово". Якщо навіть завтра держава оголосить, що буде амністія капіталів, ніхто їй не повірить. Бо кожен бізнес розуміє: ми це вже проходили. Тут не вигідно нічого виробляти. От чому буксуються реформи, а громадяни не довіряють державі.
Чи варто за таких умов сподіватися на "українське диво"?
- Якщо дивитися на пострадянський простір, Україна перша, хоч із втратами, вислизнула з-під пресу, який буде покривати Росію, Казахстан – уламки пострадянської економіки. Ми перші стали на рейки. У нас є якісь реформатори, які щось намагаються робити. Великі статки заробляються на різкому підйомі або такому ж падінні. Зараз робоча сила коштує копійки, те саме буде з сировиною. Роби все, що завгодно. У нас є ресурси нашої діаспори у Канаді та США. Вони на практиці знають, яка повинна бути нормальна держава. У тих же росіян такого немає. Будемо залучати діаспору, в першу чергу, як інвесторів. Нас цікавлять гроші та технології, модернізація економіки та ринки збуту. Питання: яку державу хочемо побудувати? У 19 сторіччі Японія розуміла, що грає в першу лігу, тому робили все, як у Британії – провідної країни того часу. А Петро І зразки брав з Голландії – тоді провідної країни світу. Зараз для нас є питанням – у що ми граємо? В Прибалтику, де половина населення виштовхнута за кордон? Вони на заробітках. У нас поки третина. Або Грузія. Їхні реформи нічим не закінчаться. Там же нічого нового не народилося за останні часи. Крім того, це маленькі країни. Треба визначитися, де наші союзники? Хто нам може дати технології? Де наші ринки збуту? У Європі такими є не німці, а шведи. Бо в них є спільний кордон з Росією. Крім того, нам Швеція цікава, бо є розвинутою країною. Виробляє все – навіть літаки та бойові винищувачі. За підтримки держави вони побудували розвинуту економіку. Також нам цікавий досвід Ізраїлю. Це високотехнологічна держава. Так само американці. Ще нам для літаків, ракет, зброї потрібні ринки збуту Близького Сходу. Щодо продовольства – це Китай. Ще треба вивчати досвід Словаччини. Не зважаючи на те, що вона зайшла в єврозону, змогла побудувати індустріальну економіку. Знаходяться в центрі машинобудування Європи. З цими усіма іноземцями треба спілкуватися та залучати до спільних проектів. Треба не забувати про власний інтерес. Ті, хто до нас приїжджають, вирішують власні питання. Нікому не цікава чужа країна. Німці з задоволенням розділили Україну. Нефомально з Росією у них була домовленість. Американці про це знали. Були готові ділити. Але прийшли українці та все зіпсували. Готові шматками забрати в Євросоюз Україну, бо так легше керувати. "Відірвали" Західну Україну, якось "перетравимо". Навіть зараз дипломати не під запис це розкажуть.
Як територіально поділили?
- Путін забирає Новоросію – Південь і Схід. Там заводи, які німцям не потрібні. Західну частину та Центр – ЄС. Треба розуміти, що ніхто тобі задарма не буде будувати країну – свого конкурента з якихось питань. Пропонують займатися аграрним бізнесом. А раптом неврожай. Що тоді?
Від ідеї "розчленування" України вже відмовилися?
- Ні. Всі країни ЄС розуміють, що Україна така велика за розмірами та населенням, що її так не "перетравлять". З Польщею вже намучилися. Хоч у поляків уже був західний менталітет. У них була приватна власність ще під час комунізму. Не було колективної свідомості, як у нас. Але по Україні кінцевого рішення немає. Українців із задоволенням чекають в Євросоюзі в якості робітників – дешевої робочої сили, яка працює. Бо мігранти з Африки цього робити не хочуть. А наші готові селитися в селах, як у Португалії. Це не добре, не погано. Кожен зберігає свій інтерес. Не треба думати, що ЄС – це така казка. Яким він є побачимо, коли запрацює зона вільної торгівлі. Будуть цікаві речі. Всі європейські товари будуть без мита. А наш бізнес – знесилений, не має кредитів. Прийдуть такі, у кого з цим немає проблем, а ставки будуть низькі. Це може викликати наступну хвилю кризи. Поки ще Україну рятує тіньова економіка.
Джерело: | Теги: Україна
