Росія не зможе просуватися далі без взяття Маріуполя.
Так вважає народний депутат України, радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко.
Ворог буде планувати знову і знову захопити Маріуполь
Поки Україна 23 роки бездарно розтрачувала свій оборонний і науково-технічний потенціал, опускаючись з кожним роком в рейтингу науково-технічного потенціалу, товариші з африканської країни Судан, роздирається постійними війнами, удосконалювалися в питаннях виробництва зброї.
На фото - повний спектр військових машин, що випускаються промисловістю Судану.
На фото зліва направо - два автомобіля для диверсійної розвідувальних операцій і підтримки піхоти, оснащені великокаліберними кулеметами, машина вогневої підтримки військ на основі некерованих ракет калібру 100 міліметрів, самохідний 120 міліметровий міномет на базі якоїсь гусеничної машини зарубіжного виробництва і, нарешті, вершина інженерної думки африканських мілітаристів - радянська гаубиця Д-30, калібру 122 мм, встановлена на шасі КАМАЗ.
Впевнений, що читають мене командири і бійці добровольчих батальйонів обзавідовалісь б і такий простий в обігу і застосування техніки африканського виробництва.
Її переваги - простота та дешевизна в застосуванні. Нічого зайвого. Як кажуть, дешево і сердито.
Зрозуміло, що ми нічого купувати у африканців не будемо. Такого роду технології є і в нас, і навіть краще.
Є БТР-4Е виробництва Харківського КБ імені Морозова або модернізована версія БТР-80 - БТР-3Е Миколаївського бронетанкоремонтного заводу, оснащений 30-мм гарматою, 2 ПТУРС "Бар'єр", кулеметом 7,62.
Куплені і поставлені у війська, поки, на жаль, в недостатній кількості, бронеавтомобілі "Кугуар", "Спартан", "Шрек". Готуються до серійного виробництва бронеавтомобілі "Дозор" розробки ХКБМ ім. Морозова і Львівського бронетанкоремонтного заводу, "Козак - 2" ТОВ "Практика", яка до того ж навчилася відмінно бронювати великовантажні автомобілі КРАЗ.
Але ось спектру мобільних самохідних мінометів і гаубиць підприємства українського оборонпрому поки так і не запропонували фронту.
Існуючі самохідні калібру 122 мм гаубиці "Гвоздика" навіть після капітального ремонту часто ламаються, так як ця техніка виробництва 70-80 х років, морально і технічно застаріла. Особливо це стосується дизельних двигунів і трансмісій.
Харківський тракторний завод, який свого часу випустив понад 10 тисяч "Гвоздик", і десятки тисяч легкоброньованої тягачів МТЛБ, був у середині 2000-х викуплений російським олігархом Олегом Дерипаскою і невідомо, чи можливо там буде відновити виробництво легкоброньованих машин типу МТЛБ і гаубиці "Гвоздика".
Найближчим часом на Харківський тракторний завод планується виїзд фахівців з РНБО з метою вивчення питання про відновлення виробництва легкоброньованої техніки. Я, можливо, теж візьму участь у вивченні даного питання.
Головною проблемою при цьому буде питання - де брати двигуни для легкої бронетехніки? Якщо танкові двигуни - одні з кращих у світі, добре вміють робити Харківські танкобудівники, то дизельні двигуни для самохідних гаубиць і БТР завжди вироблялися в Росії на Ярославському або Челябінському моторобудівний заводах. В тому числі і двигуни, які масово встановлювалися на автомобілі сімейства КРАЗ.
Мабуть прийдеться купувати дизельні двигуни десь в Європі, так як робити свій український дизельний двигун якісно, це довго і дорого.
Більш сучасні 152 мм гаубиці "Мста-С" і 203 мм 2С7 "Піон" є в військах в обмеженій кількості і вироблялися також цілком в Росії.
На сьогодні нам треба дбайливо відноситься до тих відносно сучасним самохідним гаубичний систем типу "Гвоздика", "Мста" та "Піон" і розробляти нові САУ більш прості і дешеві на шасі колісного типу за прикладом французької 155 мм САУ "Цезар" на трехосном колісному шасі "Рено" та їм подібним. Повнопривідні тривісного шасі "КРАЗ" чудово б підійшло для розміщення на них самохідної артилерійської системи калібру 152 або вже стандарту НАТО 155 мм.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політолог: Коломойський воює з усіма - Пінчуком, Ахметовим, Фірташем та Порошенком
Але для цього потрібно таке замовлення на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи розмістити на Кразі, так і визначити яку підприємство оборонної-промислового комплексу візьметься за відновлення виробництва стволів для 152-мм гаубиць.
Раніше таке виробництво, до речі, було розташоване в Києві в конструкторському бюро "Артилерійське озброєння" . Зараз в цехах де тридцять років тому робилися стовбури для гаубиць і танкові гармати - торговий центр, який може і корисний та зручний для покупців, але не робить те, що може захистити нашу країну.
Сьогодні такого роду складну продукції, як 7-ми метровий стовбур 152/155 мм гаубиці міг би випускати ряд підприємств української промисловості, за умови, що вони отримають чіткі державні гарантії на придбання конкретних партій гарматних стволів, як нових, так і зроблених замість зношених в боях знарядь.
Маріуполь - потрібно тримати будь-яку ціну! Саме там знаходяться металургійні і машинобудівні заводи, прокатні стани і преси, які дозволяють випускати броню для українських танків і БТР. Втратимо Маріуполь - втратимо можливість самостійно робити бронетехніку власного виробництва.
У тому числі і тому першим ділом 13 червня, тоді ще незміцнілі добровольчі батальйони міліції "Азов", "Дніпро-1", були націлені на звільнення Маріуполя від тоді ще слабких терористичних угруповань.
Україні потрібна була своя броня.
Ворог про це знає і буде планувати знову і знову захопити Маріуполь.
Але ми йому цього зробити не дамо!
