Російськофільські ЗМІ вважають, що ЄС не піде далі санкцій в агресії Росії проти України.
Так вважає італійське видання "Panorama".
Мінські угоди від 12 лютого 2015 року можуть бути як коротким перепочинком перед новим витком протистояння, так і початком шляху до мирного врегулювання кризи на Україні. Розгортання подій за другим сценарієм повністю залежить від того, як поведе себе найбільш вразлива сторона конфлікту - український уряд, очолюване Петром Порошенком. Ті в Європі, хто не підтримує ідею США про постачання зброї Україні, переконали Порошенко поступитися по двом пунктам переговорної порядку: вступ України до НАТО в найближчій перспективі і надання автономії проросійським областях Східної України.
Український криза почалася рівно рік тому, і вже зараз очевидно, що Росія в цій грі здобуває перемогу в усіх напрямках. Націлені проти Путіна санкції не спрацювали, українська економіка на межі колапсу, київські війська виявилися нездатні здобути перемогу у збройному протистоянні, під контроль сепаратистів переходять все нові території. Але головне - люди всього світу, включаючи і жителів країн ЄС, не підтримують цієї нічим не вмотивованою спроби відкотитися в міжнародних відносинах до стану холодної війни.
Санкції, як це нерідко трапляється, лише зміцнили позиції того, проти кого вони спрямовані. Санкційне тиск не змусило Володимира Путіна відступити - навпаки, вперше рейтинг підтримки російського Президента всередині країни досяг історичного максимуму в 85%. Росія не ізольована, оскільки інший світ не вважає її загрозою для міжнародної безпеки. Щоб зрозуміти це, достатньо подивитися, скільки країн почули євроатлантичному заклик ввести проти Росії власні санкції: майже ніхто цього не зробив.
Незважаючи на це, продовжують лунати заклики забезпечити Україну сучасними видами озброєння. На цьому наполягають натовський генералітет, «яструби» Республіканської партії США, безпартійні прихильники мілітаристської політики, Польща і країни Прибалтики. Вони роблять серйозну помилку. На кожен нанесений їй удар Росія обов'язково відповість, бо переконана, що відстоює свої стратегічні інтереси. В її розпорядженні потужна армія і величезні арсенали ядерної зброї. Штати ж, яких від українського фронту відділяє 8 тисяч кілометрів, не відчувають ніякої прямої загрози. Велика частина жителів США навіть не мають уявлення, в якій частині світу знаходиться Україна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські ЗМІ пропагують єдину версію вбивства Нємцова
Ніхто не загрожує і європейцям. Тому, як показують опитування громадської думки, жителі ЄС не слухають свої уряди і ЗМІ, захлестнутые русофобским чадом, Ніхто у Європі не хоче воювати з Росією за однієї простої причини - люди просто не бачать для цього підстав. СРСР з його комуністичною ідеологією припинив існування 26 років тому. У зв'язку з цим Канцлер ФРН Ангела Меркель нагадала Президенту США Бараку Обамі, що радянська імперія розпалася безкровно. Російське керівництво завжди прагнуло дружити і співпрацювати з Європою і США. Росія стала частиною міжнародного співтовариства, поважає правила його гуртожитку. Після розпуску Організації Варшавського договору Москва не наполягала на ліквідації НАТО, яка при Біллі Клінтоні посунулася до самих російських кордонів.
До 2014 року на Україні громадяни країн ЄС чули стосовно до Росії лише слова «партнерство», «співробітництво», «нарощування обсягів взаємної торгівлі» і т. д. ЄС, Росія і США до недавнього часу плідно співпрацювали з найбільш гострих питань міжнародного досьє: від боротьби з ісламським тероризмом до Близького Сходу, від світової торгівлі до проблем роззброєння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські ЗМІ пропагують єдину версію вбивства Нємцова
Тому так складно переконати людей в демократичних державах, намагаються самостійно аналізувати події, що країна, якій кілька років тому пропонували увійти в НАТО (і навіть стати в перспективі членом ЄС), відразу перетворилася на ворога. Складно повірити, що її очолює параноїк і «розпалювач війни», якого порівнюють з Гітлером і Сталіним. Європейців важко переконати, насамперед, через відсутність доказів. Адже вся інформація, що знаходиться у відкритому доступі, свідчить про зворотне. Пострадянська Росія ніколи не вторгалася на чужі території і не розв'язувала військові конфлікти проти інших держав. У 2008 році вона відбила напад Грузії, а потім сусідньої держави, яке зачіпало самобутність і законні права проживають там мільйонів російськомовних і вихованих в традиціях російської культури жителів.
Якщо залишити мускулисту риторику і звернутися до суті Мінських угод, головним залишається питання: чи вдасться Петру Порошенку змусити правих екстремістів, під диктовку яких до теперішнього часу в цій країні писалися закони, піти на проведення конституційної реформи, що надає широку автономію східним регіонам країни. Подібні питання в Європі зазвичай вирішуються за допомогою діалогу, децентралізації влади та референдуму. Так було з італійською областю Трентіно Альто-Адідже, з Шотландією і навіть з Косово.
Так, є ті, які будь-що прагнуть представити Росії в образі ворога. У них це не виходить. Розсудливі люди не будуть воювати з Росією, щоб визначити форму правління в регіоні, який входив до її складу з часів Катерини II. У підсумку, чиї інтереси запанують: європейських громадян, які не вважають Росію ворожою державою, або ж продавців страху і військово-промислових кіл США?
Піно Арлакки, колишній депутат Європарламенту, колишній заступник Генерального секретаря ООН.
