Рівно 27 років тому, 5 грудня 1994 року, було підписано Будапештський меморандум – міжнародну угоду про неядерний статус України.
Під ним стояли підписи лідерів України, США, Росії та Великобританії. У чому була суть документа і чому думки про нього суперечливі.
Про що був Будапештський меморандум
5 грудня 1994 року на саміті ОБСЄ в Будапешті було підписано документ про гарантії безпеки в обмін на ядерне роззброєння України. У ньому йшлося про те, що в обмін на зобов'язання Києва відмовитися від усього ядерного озброєння Росія, США і Британія зобов'язуються поважати українські суверенітет і територіальну цілісність.
Так, Будапештський меморандум мав гарантувати, що зброя цих країн ніколи не буде застосована проти України, крім цілей самооборони або інших, що відповідають Статуту ООН.
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
За кілька тижнів до ухвалення меморандуму, 16 листопада 1994 року, Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як без'ядерна країна. Як компенсацію держава отримала близько 500 мільйонів доларів за "Програмою спільного зменшення загрози". Також передбачалося, що Росія поставить ядерного палива для українських АЕС на 160 мільйонів доларів.
У результаті всіх укладених домовленостей Україна втратила третій у світі за потужністю і кількістю боєзарядів арсенал ядерної зброї. Країна добровільно віддала Росії свої боєголовки і крилаті ракети, підірвала пускові шахти і відправила на брухт стратегічні бомбардувальники Ту-160 і Ту95МС. Вивіз ядерного озброєння до сусідньої держави було завершено в червні 1996 року.
Чому Будапештський меморандум викликає суперечки понині
Незважаючи на те, що Росія була одним із підписантів Будапештського меморандуму, 1 березня 2014 року президент Володимир Путін ініціював введення військ до України, внаслідок чого було анексовано Крим.
Це стало новим приводом для звинувачень української влади, зокрема, першого президента Леоніда Кравчука, у зраді національних інтересів під час здачі ядерного потенціалу.
Тим часом існує інша точка зору, прихильники якої називають ядерне роззброєння України вимушеним заходом: 1994 року держава не мала матеріальних і технічних засобів для повноцінного утримання крилатих ракет та іншої зброї масового ураження.
Крім того, в якнайшвидшому роззброєнні України були зацікавлені США і Росія. За спогадами учасників політичного діалогу того часу, в разі відмови добровільно здати зброю Україні погрожували міжнародною ізоляцією.
Ще однією причиною відмови від ядерного арсеналу було те, що Центральний командний пункт був розташований у Росії, тому українська влада не могла вплинути на пуски ракет. Окрім того, після Чорнобильської катастрофи в Україні активно лунали розмови про загрозу глобальної катастрофи в разі збереження атомного озброєння.
Як розповів Леонід Кравчук, на той момент на території держави перебувало близько 46 ядерних боєголовок на твердому паливі, решта були рідкопаливними.
"Рідке паливо в ракетах було страшнішим за атомну зброю. Мені хіміки казали: якщо воно, не дай Господи, розіллється десь на території, земля на десятки років, а то і більше, виходить з ужитку", – сказав він у травні 2020 року в інтерв'ю Олесі Бацман. За словами Кравчука, загалом після підписання Будапештського меморандуму Україна втратила близько 250 мільярдів доларів.
Джерело: | Теги: ядерна зброя
