- Парламент має бути зібранням самодостатніх людей, які ставлять інтереси країни, народу вище власних і групових, партійних. Парламент це не "прийду, щоб заробити". Особливо, коли хлопці на сході захищають. Немає морального усвідомлення відповідальності, - каже народна депутатка восьмого скликання Ганна Гопко.
29 серпня минуло два роки роботи Верховної Ради дев'ятого скликання. У парламенті зараз 421 народний депутат, п'ять фракцій і дві групи. Найчисельнішою є фракція "Слуга народу" - 243.
Як оцінюєте роботу Ради?
Сподіваюся, що багато парламентаріїв, які випадком потрапили у Верховну Раду за списком монобільшості, не доклавши до цього надзусиль, хоча б трохи зрозуміли, яка це честь і відповідальність бути депутатами. Парад, заходи до 30-річчя Незалежності показали, який це відповідальний привілей - бути у Верховній Раді і працювати для людей.
Треба викладатися на повну, а не ось ця непрофесійність на початках, дилетантство, відсутність реального порядку денного, підігрування популістичним речам, як зняття недоторканності, а насправді воно нічого конкретно не дає.
Депутати мають сфокусуватися на продовженні ключових законів, важливих щодо імплементації Угоди про асоціацію - екологічних, антимонопольних, реформа СБУ в другому читанні. Має бути парламентський контроль виконання законів з реформи суддівської гілки влади - перезавантаження Вищої ради правосуддя від корупціонерів.
Багато з монобільшості випадком потрапили у Верховну Раду
Назвіть найбільші промахи.
Було забагато популізму і взаємопоборення між політичними силами, надмірна політизиція.
Часто "Самопоміч" порівнюють із "Голосом". Ви бачите щось спільне?
Так. На жаль, за 30 років Незалежності ми не створили середовище, коли би з'являлися ідеологічні, інституційно міцні з правилами, процедурами, змінним лідерством політичні партії. Є проєкти перед виборами.
Наприклад після Революції гідності був великий запит на нову політичну силу, як із "Самопоміччю". "Голос" вже просто підіграв трендам "всі нові". Зайшли з одним лідером, який все вирішує, без можливостей людей впливати.
Немає партій зі змінними лідерами, є проєкти перед виборами
У чому найбільша проблема невеликих продемократичних фракцій?
Нездатність доповнювати спільний для країни порядок денний.
Проблема не тільки малих, але і великих - нездатність сідати і домовлятися довкола державницького. Можна бачити різне бачення довколо оподаткування, акцизів. Але в ключових питаннях немає політичної культури. Коли наприклад є чітко визначена коаліційна угода, в якій є пріоритети. Відповідно до яких всі чесно працюють.
Чи не виглядає, що парламентом керують з Банкової?
Монобільшість зайшла на високому рейтингу Зеленського. Багато хто взагалі не повинні би бути в парламенті. Тому відчувають зобов'язання перед тими, хто їх завів, завдяки ким вони стали депутатами. Це не self-made особистості, які самодостатні, мають власну позицію, є фінансово незалежними, а не прикормленими готівкою у конвертах. Голосують за ті рішення, які їм спускають куратори.
У парламенту достатньо повноважень, немає лідерства.
Виходить ситуація, що приходять рішали. Колись Ахметов був депутатом, потім йому це набридло, він ставив своїх водіїв, бізнес-функціонерів.
Питання - коли дозріємо, що в країні буде середній клас, спроможний давати відсіч популістам, які паразитують на бідних, обіцяючи знизити тарифи. Коли в нас будуть незалежні медіа. Щоб була конкуренція програм, реальні дебати. Людям відосіками і потужними грошима ліплять образи, які не відповідають реаліям. Це стосується і депутатів і кандидатів у президенти.
Ахметову набридло бути депутатом - поставив своїх бізнес-функціонерів
Як оцінюєте роботу спікера Разумкова?
Він зайшов в команді президента. Завдяки Зеленському отримав можливість стати спікером. За два роки не помітно, щоб він продемонстрував власну позицію, гру у ключових питаннях. Він є частиною команди Зеленського, який можливо має амбіції рухатися далі. Але дуже обережний, розуміє якими небезпечними можуть бути для його спікерського крісла некомандні рухи.
Ключові виклики, які стоять перед країною?
Безпековий. До моменту, поки Русь-Україна не трансформує Московію, Росія, путінська чи постпутінська, все одно буде мріяти про відновлення імперії. Україна має ставати сильнішою.
Питання економіки і приходу інвестицій. Маємо унікальні можливості, з Європейським Союзом підписана угода про стратегічне партнерство у критичній сировині. Дозволяє нам заходити вже не як сировинний донор, а розвивати нові галузі, як електрокари, космічну галузь.
Виклик - питання еліт. Коли ми дочекаємося свого Вашингтона з новим і праведним законом. Щоб не технології вигравали на виборах, а справжні лідери. Які крім порядку денного відновити територіальну цілісність будуть нав'язувати візію лідерства України в регіоні.
