Україна має визнати факт окупації території Донбасу Росією. Припинити торгівлю з цими районами, вибудувати власну політику щодо захоплених земель та розвивати економіку. Покладатися маємо лише на свої сили, бо жодна армія світу не прийде нам на допомогу.
Про це розповідає заступник голови Верховної Ради Оксана Сироїд.
- Блокада торгівлі на крові - це наслідок бездіяльності держави. Люди вийшли, щоб захистити Україну, - каже заступник голови Верховної Ради 40-річна Оксана Сироїд.
Зустрічаємося 1 лютого в її кабінеті в парламенті на вул. Михайла Грушевського. У приймальні на стіні - три картини української художниці Влади Ралко. Оксана Іванівна запізнюється на 10 хв. У кабінеті - велика книжкова шафа і велика картина Влади Ралко.
До кінця лютого ветерани АТО планують облаштувати блокпости для блокування залізничних перевезень по всій лінії розмежування і повністю перекрити торгівлю з ОРДЛО.
- Замість того, щоб побудувати сильнішу енергетику тут, нарощувати видобуток вугілля на контрольованих територіях, ми навпаки - зменшували його, а збільшували постачання з окупованих районів. У цьому була бездіяльність держави. А ще були дії, спрямовані на збагачення конкретних людей. Ми знаємо їхні імена.
У нас розмивається відповідальність Росії за все. Фактично ця торгівля не дає українцям шансу бути інакшими. Люди відчувають загрозу від неї. Тому пішли це зупинити й показати нам, що там відбувається. І тепер бачимо: залізницею перевозять деревину, порох, запчастини до зброї. Українські й російські вагони ходять туди-сюди. Укрзалізниця підвозить озброєння, яке використовують проти українських солдатів. А жоден державний інститут не спроможний на це зреагувати. Це свідчить про те, що Міністерство з питань окупованих територій і Служба безпеки є частиною цієї системи. Бо вони захищають її.
Якщо блокування триватиме, які це матиме наслідки для країни?
- Як тільки захопили частини Донеччини й Луганщини, Україна мала оголосити про це офіційно. Прийняти закон про те, що Росія окупувала такі-то наші землі в такий-то день. І що держава не здійснює там свої повноваження саме через окупацію. Це перше, що мало відбутися.
По-друге, треба було припинити торгівлю з цими територіями і з Росією. Торгуючи з окупованими землями, ми посилюємо агресорів, надаємо їм фінансові ресурси. Ці кошти вороги використовують на дві речі: на підтримання окупаційного режиму та на війну проти українців. Нашим людям дістаються крихти з цього столу.
Сьогодні розуміємо, чому реакція держави була інша. Бо є мета - затерти лінію зіткнення. Є бажання - звільнити РФ від відповідальності за окупацію українських земель. "Україна відмовиться від своєї претензії до Росії за окупацію", - це фактично говорить міністр із питань окупованих територій, його заступник. Вони зрікаються того, що Росія є окупантом і Кремль відповідатиме за це. Цим зраджують український народ, який ціною життя своїх дітей упродовж майже трьох років намагається втримати лінію оборони. Зараз її здають, говорячи, що там немає російських сил, немає окупації.
Але прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив: ми не можемо обійтися без вугілля з непідконтрольних Україні територій. Чому це питання за три роки війни не вирішили?
- Воно вирішувалось. Тільки в протилежному напрямку. Наведу приклад: є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Це шахти Червонограда й Сокаля на Львівщині. Їх заснували, щоб обслуговувати три електростанції Західенерго: Бурштинську, Ладижинську та Добротвірську. Також побудували збагачувальну фабрику. За часів Віктора Януковича її приватизували. За різною інформацією, це була група Наталії Королевської. Вони довели підприємство до банкрутства. Водночас знищили екологію регіону.
Згодом ДТЕК (компанія олігарха Ріната Ахметова. Заснована 2002 року. Є одним із лідерів паливно-енергетичного ринку України. - ред.) приватизував три електростанції. Шахти залишилися самі. У приватизаційному договорі мали написати: 80 відсотків вугілля ці електростанції закуповуватимуть у шахт Червонограда і Сокаля. Але ДТЕК завозить його з окупованих територій. Ці три електростанції завжди працювали на газовій групі. А сьогодні нам розказують, що туди возять антрацит.
Вугілля з шахт Західного регіону коштує 1100 гривень за тонну. А вугілля з окупованих територій завозять за ціною "Роттердам +" - 1700 гривень. Гроші ДТЕКу платить держава. Реальна собівартість цього вугілля - до 500 гривень. У ціні електроенергії, яку ми з вами оплачуємо, закладена ціна "Роттердам +". Шахти Львівсько-Волинського вугільного басейну, які продають державі вугілля за 1100 гривень, купують електроенергію, де закладена ціна 1700.
Чому це відбувається? Є якісь домовленості?
- Як може бути інакше? Ця схема побудована ще за попередньої влади. На жаль, нинішні очільники замість того, щоб поламати схему, очолили її. Міністр з питань енергетики продовжує діяти в цьому напрямку. Шахти Львівсько-Волинського вугільного басейну не мають грошей на деревину. Не можуть купити порох, бо це - товар подвійного призначення і його дуже складно зараз придбати. Зате деревина й порох безперешкодно потрапляють до окупованих районів.
Іде навмисне узалежнення України від ДТЕКу, від вугілля з окупованих територій.
Підконтрольні Україні райони Донецької та Луганської областей залежать від окупованих через систему електропостачання та води. Торік близько 3,8 мільярда гривень виділили на відновлення цих територій, але грошей не використали. Чи варто було їх спрямувати на відокремлення систем?
- З водопостачанням ситуація складна. Але від електромереж можна було відмежуватися. Проте в нас звикли тратити лише ті державні гроші, з яких можна взяти відкат. Це перша проблема. А друга - нас свідомо узалежнювали від окупованих територій. Це була державна політика.
Тепер інший бік медалі. Ми постачаємо воду та електрику на окуповані території. Вони мають тарифи у сім разів нижчі, ніж ми. Тамтешні жителі сплачують своїм так званим ДНР-ЛНР, а ті не платять за це Україні. І Україна мовчить. Нас переконують усі міжнародні організації, що не гуманно відключати воду та електрику. Добре. Давайте міняти: вугілля антрацитної групи на воду та електрику.
Чому ці питання не обговорюють у Верховній Раді, на засіданнях уряду, в Адміністрації президента?
- Вони є частиною цієї схеми. Після того як люди почали про це говорити, сполошилося тільки "міністерство капітуляції" (Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. - Gazeta.ua). Вони почали розказувати: "Маємо тішитись, що залежні від окупованих територій, що там нема Росії, і що, в принципі, це все - наша з вами вина". Це оксюморон. Міністерство з питань окупованих територій заперечує факт окупації. То для чого воно існує? Для того, щоб грошові потоки організовувати? Чи впроваджувати політику Росії в Україні?
Якщо міністр з питань окупованих територій дає інтерв'ю російській газеті - це злочин. Злочин - в умовах війни спілкуватися з пропагандистським органом окупанта. І вони ще й намагаються нас переконати, що це - нормально. Бачимо цілеспрямовану політику затирання правди. Нас хочуть переконати, що нема війни. Щоб ми забули, що Москва окупувала нашу землю, загинули 10 тисяч наших людей, які захищали країну від ворога.
В одній із постанов Кабміну війну називають збройним конфліктом, а окупацію - ефективним контролем Росією на цих територіях. Які небезпеки криються в цьому документі?
- Фактично це є концепція про відновлення миру на Донбасі. Ми звільняємо Росію від відповідальності за розв'язання війни. Це означає, що наші діти й онуки платитимуть за відновлення інфраструктури Донбасу, яку знищила Росія. Доведеться виплатити компенсації всім, хто не отримував зарплати, пенсії - це все будуть "голоса Донбасса", які треба буде "услышать".
Джерело: | Теги: Сироїд
