Світ дав Путіну ляпаса - ЗМІ

Світові лідери проігнорують військовий парад в Кремлі на честь дня перемоги.

Коли професійні радянологи робили висновки про політичну атмосферу в Кремлі згідно розстановці членів політбюро на трибуні мавзолею на Червоній площі під час військових парадів. Тепер цей інструмент аналізу віджив своє: коло людей, які реально беруть участь у прийнятті рішень, що звузився до такої міри, що на питання про вплив путінського оточення ніхто навіть не може відповісти. Але з ким зустрінеться через місяць Мілош Земан на урочистостях у Москві?

Колись самі розумні експерти ретельно відстежували в натовпі демонстрантів частоту і розміри портретів того чи іншого члена вузького правлячого кола і, судячи з результатів, робили висновки про ймовірність піднесення одних і обмеження впливовості інших. Але які портрети могли б нести робітники на демонстрації в свято сьогодні? Міністра оборони Шойгу? Міністра закордонних справ Лаврова? Але і вони є лише старанними підручними, виконуючими верховну волю всенародного лідера. Володимир Путін не робить таємниці з того, що всі питання вирішує сам і нібито при прийнятті рішень керується виключно прагненням повернути Росії належне місце у світі та міжнародний вплив, що похитнулося за часів його попередника. «Система у нас яка? Президентська! А в президентській системі все вирішує президент. І за все відповідає!» - заявив він на грудневої прес-конференції в Москві з явною скромністю. Ця «відповідальність за все» поки залишається лише фігурою мови, але незаперечно те, що його правління є режиму одноосібної влади давно небачених масштабів.

Ляпас

Майбутні урочистості з нагоди 70-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні дадуть нам рідкісну можливість оцінити, наскільки змінилося міжнародне вплив Росії за останнє десятиліття. Десять років тому міжнародна ситуація теж не була ідеальною, так і ставлення світової спільноти до Росії не можна було описати як абсолютно позитивне. Вже тоді на трибуні почесних гостей були порожні місця президентів Грузії, Литви та Естонії. Запрошення проігнорував і британський прем'єр-міністр Тоні Блер, якому ніколи не подобалася політика Москви. Зате своєї участі Путіна удостоїли навіть норовистий президент України Ющенко і латишка Віке-Фрейберга. Так чи інакше, крім Блера, в Москву тоді приїхали всі інші лідери країн G8 на чолі з Джорджем Бушем. У загальній складності в 2005 році в Москві було більше сотні світових лідерів.

Вже зараз з великою часткою ймовірності, що межує з упевненістю можна констатувати, що святкування в цьому році увійдуть в історію як одна з найбільш образливих ляпасів, які коли-небудь діставалися Росії, порівнянна хіба що з бойкотом московської Олімпіади 1980 року.

Зрозуміло, дієвість акції не можна пов'язувати виключно з арифметичною сумою глав держав. Не виключено, що участь курйозного улюбленця Путіна Кім чен Ина може означати для чахнущей російської економіки більше, ніж прапорець у руці датської королеви. Однак саме разюча зміна в кількості учасників не помітити неможливо: цього разу до Москви не приїде ні один з європейських лідерів, як і президент Обама. І їх не можна замінити ніяким кількістю різних остров'ян або африканців.

Де знайти гостей? У Чехії

Цю диспропорцію, безперечно, болісно відчуває також Міністерство закордонних справ РФ, однак змиритися з реальністю, ймовірно, було б вище його сил, тому до останньої хвилини МЗС готовий розмірковувати про якісь «десяти провідних європейців, які раніше обмірковують свій візит в тій чи іншій формі». Нещодавно з'ясувалося, що ця туманна формулювання не випадкова: «та чи інша форма» може бути настільки різноманітною, що за нею може ховатися як небажання когось відповідати на запрошення, так і прямий відмову від нього. Президент Ізраїлю, наприклад, підтвердив свою участь тим, що відмовився від нього!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні з'явився батальйон Фенікс

З європейців на параді точно буде присутній президент Чехії Мілош Земан. Відомий ексцентрик на цей раз навіть не говорить про переслідування інтересів чеських підприємців або про послідовність своєї звивистій зовнішньополітичної лінії. Просто відвідавши Москву, він нічого не втратить і нічого не отримає. І навіть якщо б він, припустимо, порвав всі свої зв'язки з Москвою, навряд чи б це додало йому прихильників. Він є єдиним чеським президентом, чия популярність вже за перші два роки впала нижче 50%.

Другим, і, швидше за все, останнім, європейським лідером, який точно буде спостерігати за парадом в Москві, буде президент Сербії Томіслав Ніколіч. Його обрали після обіцянки зблизитися з Росією і говорити з Заходом більш впевненим тоном. Але на практиці все вийшло інакше: при президентові Николиче Сербія продовжує рух до ЄС, для чого йде на численні поступки в косівському питанні, тоді як найбільший сербсько-російський проект - газопровід «Південний потік» - так і залишився на папері. Такий розвиток подій сербський президент просто зобов'язаний компенсувати символічним жестом.

Точно так же прийме запрошення «президент Республіки Сербської Мілорад Додік. І хоча його ім'я згадано в заяві російського Мзс, країна, яку він представляє, є не державою, а автономним утворенням у іншому на міжнародному рівні визнаному державі - Боснії і Герцеговині.

Додік - відомий enfant terrible («нестерпну дитя») балканського регіону, правда, це ще не робить його главою держави. Так що в списку світових лідерів, які прийняли запрошення, його ім'я - зайве.

Відмова за відмовою

Туманною також виглядає ситуація з участю інших європейців, які обмірковують свій приїзд «в тій або іншій формі».
Прем'єр-міністр Норвегії Ерна Зольберг заявила, що про візит до Москви навіть не замислювалася. Голова уряду Словаччини Роберт Фіцо офіційно спростував заяву Москви про те, що він прийняв запрошення. Нібито він ще обмірковує свою участь і не хоче, щоб його сприймали як схвалення російських дій на Україні.

Мовчать - принаймні, до цього моменту - президенти Чорногорії і Македонії. Їх присутність на параді виглядало б як мінімум дивно, оскільки, на відміну від Сербії, обидві ці країни добровільно приєдналися до антиросійським санкцій ЄС, а на асамблеї ООН проголосували проти визнання результатів кримського референдуму. Після початку українського конфлікту обидві ці країни тут же знову почали, вже було призупинено, переговори про вступ до ЄС і НАТО. Більш того, Чорногорія почала активно виганяти російський капітал і скорочувати залежність своєї економіки від нього.

Як води в рот набрали і лідери Ісландії та Кіпру. Не можна виключити, що коли-то вони дійсно в попередньому порядку погодилися приїхати, але сьогодні - вже не «коли-то». Сьогодні просте згоду взяти участь в урочистостях фактично перетворилося на схвалення дій Кремля в Україні. Кіпр дуже залежить від європейської допомоги. Крім того, новий президент Нікос Анастасіадіс пообіцяв, що Кіпр увійде в НАТО. Ісландія швидше за все піде за прикладом інших скандинавських країн, адже вона приєдналася до антиросійським санкцій ЄС і проголосувала в ООН проти визнання референдуму в Криму.