Джулія Гіллард (Julia Gillard) почала свій останній рік на посаді прем'єр-міністра з заяви про те, що «Австралія вступає в епоху, предъявляющую нові вимоги в галузі національної безпеки».
Про це пише австралійське видання "The Sydney Morning Herald".
Проголошуючи кінець періоду, що настав після 11 вересня, вона підкреслила, що тепер «завданням Австралії в цій області буде в першу чергу визначати поведінку держав, а не недержавних структур».
Іншими словами, вона сказала, що нам пора перестати зациклюватися на проблемі тероризму і зайнятися старими добрими міждержавними відносинами. Окремо вона відзначила як важливий фактор напруженість між Сполученими Штатами та Китаєм.
Тоні Ебботт (Tony Abbott), який очолював у той час опозицію, заперечив на це: «Зараз найбільш важливі загрози нашій безпеці - це тероризм ісламістів і світова нестабільність».
Через два роки, Ебботт, ставши прем'єр-міністром, зробив власну заяву з питань національної безпеки. Воно повністю було присвячено тероризму і приходу «нових темних часів». У цій промові, яку Ебботт виголосив минулого тижня, не було ні слова про небезпеку міждержавної конкуренції.
Звичайно, цивілізований світ правильно поступає, витрачаючи час і сили на протистояння варварам з так званого «Ісламської держави». Однак фокусуючись на цієї нової загрози, не можна забувати і про старих.
У 2008 році Росія вторглася в Грузію. Зараз вона вторгається - не оголошуючи про це відкрито - на Україну. Вона відновила далеке патрулювання американської берегової лінії своїми бомбардувальниками, які несуть ядерну зброю, і залякує Європу агресивними військовими маневрами.
У вихідні в Москві був застрелений лідер російського опозиційного руху Борис Нємцов. На цьому тижні він повинен був очолити велику демонстрацію протесту проти президента Володимира Путіна. Свою причетність до його вбивства Путін заперечує.
Варто відзначити, що Нємцов також обіцяв опублікувати інформацію про вторгнення російських військ на Україну, яка повинна була викликати «глибока відраза» до Путіна в армії і спецслужбах.
Тим часом Китай продовжує пред'являти своїм сусідам територіальні претензії. Хоча в останні місяці він розсудливо збавив тон, це не заважає йому продовжувати будувати військові бази та зміцнення в чотирьох різних частинах острівної ланцюга, на яку претендують п'ять інших азіатських держав.
У цьому місяці супутникові фотографії знаходяться в Південно-Китайському морі островів Спратлі продемонстрували, що «там, де раніше було лише кілька бетонних платформ, з'явилися повноцінні острова з вертолітними майданчиками, аеродромами, гаванями і базами, розрахованими на безліч солдатів», - пише Wall Street Journal аналітик IHS jane's Defence Weekly Джеймс Харді (James Hardy).
«Ми бачимо, що це частина методичної, розпланованої кампанії по створенню мережі авіаційних і морських баз навколо центру острівної ланцюга», на частині якої претендують також В'єтнам, Філіппіни, Малайзія, Бруней і Тайвань, зазначає Харді.
У свій час на переговорах з цими країнами Пекін обіцяв не робити на острови Спратлі провокаційних кроків. США називають будівельну програму Китаю «дестабілізуючою» і закликають Пекін зупинитися. Китай, який займає друге місце в світі за кількістю військових витрат, не звертає уваги на ці заклики.
Ебботт справедливо критикував Гіллард за те, що вона занадто сильно сфокусувалася на одному типі загроз. Однак у своїй заяві він повторив її помилку. Для обох прем'єр-міністрів характерний один і той же гріх - смаківщина.
На ділі, Австралія, як і решта світу, має протидіяти будь-яким актуальним загрозам миру та стабільності, незалежно від того, виходять ці загрози від держав або від недержавних структур. Не має сенсу ділити їх на дві різні групи, перебільшуючи одну і приховуючи іншу. Більше того, зараз всі основні ризики пов'язані з одним добре знайомим світу політичним явищем.
Та Росією і Китаєм, і так званим «Ісламським державою» керують фашистські режими. У чому полягають основні характеристики фашизму? По-перше, фашизм авторитарний. Свободи при ньому обмежуються, а у народу немає права виступати проти волі правителів. Фашизм пригнічує інакомислення,- причому часто жорстокими насильницькими методами.
По-друге, влада при ньому сильно централізована. По-третє, націю він ставить вище людей. Гіпернаціоналізм або шовінізм зміцнюється почуттям історичної образи і роллю жертви. Путін говорив, що Захід хоче вирвати у російського ведмедя «ікла і пазурі». Його головна мета - повернути велич Росії.
Китай як і раніше перемагає травму від «століття приниження», в якому він звинувачує західний імперіалізм. Китайських дітей досі закликають «ніколи не забувати про національне приниження». ІГ стверджує, що він має намір «відновити халіфат». Його лідер - самопроголошений халіф Абу Бакр аль-Багдаді (Abu Bakr al-Baghdadi) - заявив, що «Захід звів ісламський світ до ничтожеству». Його офіційна мета - «повернути велич ісламу».
Між Китаєм, Росією і ІГ існує безліч відмінностей. Росія формально залишається демократичною країною, в Китаї править формально комуністична партія, а так зване «Ісламська держава» стверджує, що воно діє від імені Аллаха.
Тим не менш, всі три режими залишаються фашистськими. Як писав Роберт Пакстон (Robert Paxton) у своїй «Анатомії фашизму» («The Anatomy of Fascism»), фашизм «відмовляється від демократичних свобод і здійснює внутрішні чистки і зовнішню експансію, вдаючись до насильницьких методів і не визнаючи ні юридичних, ні етичних обмежень».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна може виграти війну з Росією - ЗМІ
Коротше кажучи, західним лідерам не має сенсу грати словами і проголошувати одні проблеми модними, а інші - немодними. Всі три актуальні загрози - це вороги свободи. Вони позбавляють свободи власні народи і зневажають чужі права.
Світ зараз стикається з відроджуються фашизмом. Судячи з усього, Захід, сфокусировавшийся на економічну кризу в Європі і політичні проблеми в США, не до кінця розуміє, які міць і лють готові обрушитися на нього.
