Європі варто переглянути відносити з Росією.
Відправившись в Мінськ на переговори з Володимиром Путіним, Ангела Меркель і Франсуа Олланд поставили перед собою головну мету: уникнути «тотальної» війни в Європі. Чи вдалося їм це? Нова угода про перемир'я між Києвом і сепаратистами з Східної України має вступити у силу 15 лютого. Крім того, воно дозволяє уникнути прямих поставок американської зброї української армії для відновлення рівноваги з бунтівниками, які отримують широку підтримку з Москви. Як би там не було, цей підписаний з величезним трудом документ залишає невирішеними цілий ряд питань: вигляд східних кордонів України, висновок 9 000 російських солдатів, чия присутність на українській території в Москві як і раніше відмовляються визнати. Що ще важливіше, крихкий договір не знімає основоположний для європейського континенту питання: питання відносин між прагне відновити колишній вплив у близькому зарубіжжі Росією і Європейським Союзом, який намагається намацати загальну стратегію і шлях до справжнього політичного єдності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ілларіонов: Путін витиснув максимум в Мінську
Тим не менш майбутнє Європи може залежати саме від переоцінки цих відносин. Бо війна на Україні (з квітня вона забрала вже понад 5 300 людських життів), анексія Криму і конфлікт в Грузії 2008 року стали прямим наслідком відсутності системи безпеки після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Розширення НАТО на колишні країни-сателіти СРСР і колишні радянські республіки (Литва, Естонія і Латвія) створило відчуття стабілізації всієї Європи. Створений в 2002 році в Римі Рада Росія-НАТО мав закріпити успіх. Однак ця структура не змогла запобігти українська криза. Як ні парадоксально, розширення НАТО лише дало Путіну виправдання (якщо воно взагалі було йому потрібно) для тиску на Україну, як в минулому на Грузію. Сьогодні позиції Російського лідера посилилися на тлі підписання угод в Мінську, де в 1991 році було проголошено кінець СРСР... Йому вдалося домогтися від Німеччини і Франції неприйняття Грузії і України (принаймні, того, що від них залишається) в Північноатлантичний альянс. Іронія долі? Сталося це в той момент, коли економіка Росії ослаблена падінням цін на нафту і західними санкціями. У будь-якому випадку, для Європи зараз як ніколи важливо без найменших ілюзій переосмислити свої стосунки з Росією. А поки залишається сподіватися, що нові угоди протримаються довше, ніж ті, що підписали у вересні. Інакше тривалі на всю ніч переговори в Мінську виявляться марною тратою часу.
