Російський опозиціонер Гарі Каспаров прокоментував дії Путіна на міжнародній арені.
Голова міжнародного Фонду захисту прав людини, російський опозиціонер, неодноразовий чемпіон світу з шахів Гарі Каспаров на цьому тижні взяв участь у Варшавському форумі безпеки. У ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу він оцінив психологію мислення президента РФ Володимира Путіна, показав слабкі сторони Заходу і наголосив, на чому потрібно акцентувати увагу для перемоги над нинішнім режимом в Росії.
"ПУТІН НАПАДАТИМЕ, УКРАЇНА - НЕ ЄДИНА МЕТА"
- На Донбасі зберігається хитке перемир'я, хоча щодня там гинуть українські військовослужбовці і прості люди. В умовах наближення зими чи не наважиться, на Вашу думку, Путін на відновлення “гарячої” фази війни на сході України?
- Мені б хотілося вірити, що масового кровопролиття в Україні більше не буде, але жодних гарантій цьому немає. Слід розуміти, що ми маємо справу з параноїдальним агресором, для якого зовнішня агресія є головною формою підтримки власного рейтингу.
Те, що Путін нападатиме, для мене є очевидним. Питання в тому, що Україна - не єдиний напрям. Є ще можливість (в Путіна - ред.) влаштувати провокації в балтійських країнах. Це - принадна перспектива, адже це буде прямим ударом по НАТО. І є ще південний напрям. Я вважаю, що Грузія і Азербайджан не можуть себе відчувати в безпеці, оскільки є причини: заморожений конфлікт в Нагірному Карабасі, який зараз почав розморожуватися, вимоги Росії отримати коридор до Вірменії. Між іншим, з'явилася маленька територіальна суперечка в районі Дагестану та Азербайджану.
Насправді в Путіна є можливості провокувати всілякі конфлікти на території колишнього Радянського Союзу і для нього це є способом виживання. Нічого більше Путін не в змозі сьогодні запропонувати російському народу.
"ЗАХІД МАЄ ПЕРЕХОПИТИ ІНІЦІАТИВУ В ПУТІНА"
- Економічні санкції в Росії вже помалу відчуваються...
- Правильно. Насправді все має взаємозв'язок в часі і просторі. Сьогоднішні санкції - це краще, ніж нічого, але вони були вони мали б застосовуватися раніше. Якщо ці ж самі санкції вводилися б в лютому, коли він (Путін - ред.) чітко сказав, що анексує Крим, то вони могли бути успішними. Проблема в тому, що захід весь час йде за ними (діями Росії - ред.). Адже вибір же не між війною і миром, а акцент на стримуванні. Заборона передбачає, що ви робите якісь речі, які надсилають дуже чіткий сигнал, що далі буде те-то і те-то.
На жаль, Путін не бачить серйозної опозиції, він не сприймає Обаму серйозно. Він не бачить лідерства на заході, яке могло б цьому реально протистояти. А проблема в тому, що чим далі заходить агресор, тим вища ціна протистояння. Вже сьогодні потрібно більше, ніж потрібно було в лютому. Абсолютно очевидно, що якби захід почав поставляти зброю до України в квітні-травні, то, можливо, серпневого вторгнення не було б.
Врешті-решт Путін теж повинен зважати на кількість трун, які йдуть до Росії. Ми не знаємо, скільки точно їх прийшло (ми говоримо не про терористів, або інших так званих ополченців, а про регулярну російську армію) - 300, 400, 500, напевно якесь таке число. Абсолютно очевидно, що якщо рахунок піде на тисячі, то це може виявитися неприйнятною ціною. Все-таки не забуваймо про Афганістан.
Тому якісь дії в квітні-травні-червні могли б запобігти тому, що сталося в серпні. Зараз потрібно вже більше. Набагато більша ізоляція і набагато жорсткіша конфронтація. Не можна допускати, аби ці заяви Лаврова (про гарантії невступу України в НАТО і так далі - ред.) залишалися без відповіді. На жаль, на сьогодні зрозуміло, що доки ініціатива з ухвалення рішень - на боці Путіна. Він може вдарити, наприклад, по Маріуполю і ніхто до цього не буде готовий.
«ДО ЯДЕРНОГО ШАНТАЖУ ПУТІНА ТРЕБА ПОСТАВИТИСЯ СЕРЙОЗНО»
- Наскільки далеко він може зайти?
- Я не хочу нікого лякати, але ми маємо розуміти, що якщо людина серйозно говорить і багато разів повторює те, що ядерна зброя є засобом загрози і російське телебачення постійно розвиває цю думку, то хотілося б дізнатися: НАТО взагалі готово до поки невірогідного сценарію про вживання тактичної ядерної зброї в Україні? Це - безумний сценарій, але 10 місяців тому хто передбачав, що будуть зведення з російсько-українського фронту?
Адже дуже важливо, що список того, що Путін ніколи не зробить (ми чуємо: це не зробить, те не зробить), цей список вже безкінечний. Насправді, він багато речей вже зробив - і треба слухати, що він говорить. Тому що його промови, скажімо лютневі, березневі, квітневі, вони досить чітко артикулювали його політичну програму. Але всі говорили - він це лише так говорить. Він це робить! Насправді, багато речей є в його виступах.
Тому сьогодні, коли він хвалить Хрущова за ядерний шантаж, ми повинні серйозно до цього поставитися. Треба бути до цього готовим. Не факт, що нам доведеться з цим зіткнутися, але шанси, що він остаточно з'їде з глузду, дасть якусь безумну команду і довкола будуть люди, які будуть це виконувати, є. Він же може дати команду. Завдання в тому, аби людей цих не було, аби вони розуміли, що їх чекає в разі виконання таких наказів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
"ВАЖЛИВО, ЩОБ ОТОЧЕННЯ ПУТІНА ВСЕ БІЛЬШЕ ВІД НЬОГО ДИСТАНЦІЮВАЛОСЯ"
- Під час свого виступу на Варшавському форумі ви сказали, що Європа намагається грати з Путіним в шахи, тоді як він з ними грає в покер...
- Ну звичайно, він в покер грає. Гра в покер означає, що ви не можете кидати карти постійно. Проблема в тому, що він грає зі слабкими картами. Головне, що ми все це знаємо. У нього там пара вісімок, а тут - “Фулл хаус”. Але проблема в тому, що він робить безумні ставки, а Європа з Америкою постійно скидають карти. Тому дуже важливо розуміти психологію гравця. Адже коли ви граєте з кимось, ви повинні зрозуміти: з ким ви граєте. Ви ж граєте не з якоюсь невизначеною величиною, а з людиною. Причому, в даному випадку це навіть не ціла країна, а конкретно одна людина з її психологічним портретом, з її сильними і слабкими сторонами, і для нього гра в такий політичний покер стала вже нав'язливою ідеєю. Тому що він вважає, що навпроти - слабаки. Він піднімає ставку, а вони скидають карти, він далі піднімає. Це створює у нього відчуття безкарності.
Найнебезпечніше, що ми знаємо це з історії Німеччини... Якщо його luck, його постійний успіх - трійка, сімка, туз - він починає поширюватися на інші, то люди кажуть: якщо він такий фартовий, то ми маємо бути разом з ним. Якщо це трапляється в масштабах всієї країни, то це - повна катастрофа. Тому дуже важливо, аби сьогодні ті, хто ще в стані думати, аби вони почали від нього дистанціюватися. Якісь люди вже спалили мости. Але все одно, оточення - це не десятеро людей. Ми розуміємо, є сотні сімей, якщо не тисячі, які мають клани і можуть впливати на них. Вони мають зрозуміти, що ціна буде неприйнятною для них. Тим паче, що з'ясовувати з ними стосунки не так складно: у багатьох діти, власність знаходитися тут (на заході - ред.), а не в Ірані, не в Китаї.
"ЯКЩО КРИМ ПЕРЕСТАЄ БУТИ ЧАСТИНОЮ ПРОБЛЕМИ, ТО ПУТІН ВЖЕ ВИГРАВ"
- Тобто напрошується висновок: захід має посилити санкції проти Росії і організувати постачання озброєння Україні для захисту своєї території?
- Насправді, важливим є не кількісне збільшення санкцій, а якісна зміна ситуації. Путін повинен зрозуміти, або навіть не він, а інші, що це надовго. Що завтра санкції не скасують. Вони всі переконані: зима пройде, санкції скасують. Вони повинні розуміти: все це залишається, поки не буде відновлена територіальна цілісність України.
- Разом з Кримом...
- Звичайно, кордони мають бути відновлені. Як тільки ми говоримо “до побачення, Крим”, то руйнуємо всю систему міжнародних відносин, яка склалася після 1945 року. Питання не може бути: якщо Крим перестає бути частиною проблеми, то Путін вже виграв.
